Владика Йосиф (Мілян): «Вірю, що те, що збудовано за людську тяжку працю, піт, а інколи навіть сльози, інколи за останню копійку, буде збережено»

Владика Йосиф (Мілян), Єпископ-помічник Київської архиєпархії, голова Наглядової ради спорудження Патріаршого центру, до річниці освячення Патріаршого собору Воскресіння Христового розповів Департаменту інформації УГКЦ про сучасні та майбутні зміни в будівництві храму.

– Преосвященний Владико, 18 серпня ми святкуватимемо третю річницю освячення головної святині Української Греко-Католицької Церкви – Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві. Що змінилося в довершенні будівництва та наповненні інтер’єру храму за останні роки?

– Наш народ вклав багато зусиль і коштів у побудову собору: хтось щиру молитву, хтось свій людський ресурс. Сьогодні вдячно згадуємо наших жертводавців як у країнах поселення, так і в Україні. В освячений собор вкладено мільйони пожертв, але, на жаль, будівництво під цю пору не завершене. Ювілей 1025-ліття Хрещення Руси-України став датою освячення нашого собору, будівництво тоді було допроваджено до тієї міри, щоб у його стінах та на його престолі можна було звершувати Пресвяту Євхаристію. Ми довго будуємо наш Собор, але мушу наголосити, що будуємо «Свій Собор Всенародний», український, собор українського Божого люду, розкинений по усіх усюдах земної кулі. Завдяки позиції цього Люду, нашого відчуття Церкви і нашої жертвенності в ім’я Боже на березі Дніпра зведено величний храм, і як частина його інтер’єру – мистецько вимощена підлога, величний престіл-трапеза, проскомидійник, дияконійник, тетрапод, два бічні престоли та горне сідалище, зроблені з чистого білого мармуру. У святині ще немає постійного іконостасу, а в нішах храму вкладені зразки майбутніх ікон, які маємо надію з часом будуть виконані в мозаїці. У соборі з’явилися також копії Унівської чудотворної ікони та Лісської Богородиці з Яворова.

Для належного функціонування Патріаршого собору запущено в дію досить трудоємкий і дорогий проект – заінстальовано теплопункт, який обігріває храм. Потрібно зазначити, що тут функціонує і система охолодження. Для належного забезпечення праці редакторів й операторів, що працюють над телетрансляціями Божественних Літургій з Патріаршого собору, облаштовано спеціальні кімнати. Додам, що при Патріаршому центрі зроблені приміщення для оновленого радіо «Воскресіння», з якого ведуться сьогодні цікаві та живі радіоефіри, що дають змогу слухачам почути Слово Боже й об’єктивно дізнатися про останні події з життя Церкви, України та світу. Львівські майстри-столяри розпочали виготовлення меблів до наших захристій і книжкових крамничок. Розпочата реалізація коштовного проекту з озвучення собору та прилеглої території. У цьому нам допомагає фахова компанія з Польщі, яка має великий досвід в цій сфері та є відомою в Європі. Закінчується проект огородження території Патріаршого центру, встановлюються вхідні й виїзні брами. Ми готові розпочати процес оздоблення екстер’єру, тобто викладення бруківки, яка має зайняти приблизно дві тисячі квадратних метрів, висадження дерев та кущів, як і облаштування клумб та поливу.

Завдяки принциповій позиції Блаженнішого Святослава і його підходам щодо ощадливості енерго-теплових ресурсів заінстальовано котел на тверде паливо в Патріаршій резиденції, який дає змогу економити значні кошти. Стоїмо на порозі інсталювання ще одного такого котла, щоб обігрівати не лише Патріаршу резиденцію, а й сам Патріарший собор.

У храмі ремонтуємо приміщення для п’яти катехитичних класів, де діти та молодь розвиватимуть свої духовні, інтелектуальні здібності та глибше пізнаватимуть Бога.

Хочу відзначити важливий момент із життя Патріаршого центру. Цього року на початку липня в наслідок закінчення будівельних робіт і підготовки відповідної документації Державна архітектурно-будівельна інспекція видала сертифікат на впровадження в експлуатацію Патріаршої резиденції та Патріаршого собору Воскресіння Христового. Тобто об’єкт здано в експлуатацію. Введення в експлуатацію Патріаршого центру – це довершення зусиль наших ідейних натхненників, архітекторів, будівельників, жертводавців, адміністративної групи, тобто всіх людей доброї волі, зокрема й тих, які допомогли нам в остаточному оформленні впровадження в експлуатацію. Усім їм наше щире «Спаси Господи».

– Раніше мовилося про те, що буде оголошено конкурс інтер’єру собору. Чи він відбувся?

– Оздоблення інтер’єру – це не тільки стінопис, а й іконостас, освітлення, ікони, лавки, хоругви, вишивка тощо. Насправді, це – багатогранний проект. Ми його запустили буквально на порозі Революції гідності. Оскільки сьогодні наша увага спрямована на нелегкі часи для України, то більше ми переймаємося не інтер’єром собору, а майбутньою долею нашого народу. Звідти і затримка. Але згодом ми оголосимо новий конкурс. Вважаю, що це матиме позитиви, бо додамо нові умови, котрі визріли в обставинах сучасної історії і впливатимуть на успішне закінчення проекту.

– Чи продовжують надходити пожертви на собор?

– Пожертви надходять, проте вони відносно невеликі. В основному тестаменти людей з українських поселень, кількох наших єпархій з України та діаспори. Проблема у браку адекватної інформації створює між нами, людьми, різного роду непорозуміння. Оглядаючи трансляції по Інтернету чи телебаченні Божественних Літургій з Патріаршого собору, може скластися враження, що він завершений, самодостатній і ніякої допомоги вже не потребує. Однак це неправдива інформація. Щоби довести будову до відповідного рівня, потрібно належно оздобити інтер’єр та екстер’єр. Ми мусимо закінчити будівельні роботи в підвальних приміщеннях, крипті, актовому залі на 250 місць, а також Патріаршу світлицю, в якій пропонуватимемо парафіянам і гостям храму добру каву, тістечка і все, що створить людині добрий настрій. Принагідно хочемо звернутись до наших вірних та жертводавців, адже перед нами стоїть завдання закінчення центральних хорів і бічних балконів. Очевидно, затратним проектом є ще й облаштування великої кількості сходових пройомів.

– На жаль, після освячення перед собором постала велика проблема – скандальна незаконна забудова, яка хвилює вірних як в Україні, так і поза її межами. Чи Церква бере безпосередню участь у цій дискусії з незаконним забудовником?

– Церква мусить брати участь у дискусії щодо незаконної забудови. Тому ми замовили міжнародну правову експертизу та маємо висновок, що ця забудова незаконна. Крім того, працюємо над тим, щоби відповідні компетентні органи теж сказали тут своє слово. Так, у соборі в підлозі з’явилися тріщини у мармуровому покриті відразу після того, як почалася ця скандальна забудова, притому, що собор уже був збудований від кільканадцяти літ. Київські фахівці у сфері архітектури та будівництва, екології одноголосно стверджують, що руйнівні першосліди виникли внаслідок впливу незаконної забудови, яка проводиться без належної експертної оцінки відповідних служб на проведення будівництва.

Однак варто відзначити, що Державна архітектурно-будівельна інспекція чотири місяці тому відкликала своє рішення про надання дозволу на цю забудову. І вже цей час будова не ведеться. Проте забудовник шукає способів вплинути на це рішення, вдаючись до судового варіанту його скасування, та продовжує чинити беззаконня. Поки ця забудова несе руйнівні наслідки для нашого собору, забудовник шукає вирішення своїх проблем у неправомірний і неправовий спосіб.

Наша Церква надіслала до Генерального прокурора, Прем’єр-міністра та Президента України понад 36 тисяч петицій наших вірних із проханням зупинити це скандальне і руйнівне будівництво. Тож чекаємо справедливого та законного врегулювання цієї ситуації.

– Як, на вашу думку, сьогодні розвиваються стосунки із забудовником?

– Як такого діалогу між Церквою та забудовником до сьогодні ми не спостерігали. Церква стало моніторила ситуацію навколо забудови Патріаршого собору. Ми вели себе стримано та як духовна інституція Божа на землі молилися до Господа про захист наших прав. Розуміємо, що проект незаконної забудови опертий на гаслі: «Гроші вирішують все». Ми ж опираємося на слова пророка Ісаї: «З нами Бог».

Кожна людина, яка вірить у Бога, і я також вірю, що ця незаконна забудова припиниться. Що в наслідок віри й молитви багатьох людей, як і уваги на українське законодавство відповідальних осіб, всі житимемо і співпрацюватимемо у правовому полі. Переконаний, що те, що збудовано за тяжку людську працю, піт, а інколи навіть сльози, інколи за останню копійку, буде збережено. Прийде час і наш собор у величній своїй поставі буде нам на свідоцтво, на свідоцтво нашої віри, єдності й жертви. Вірю в те, що наша святиня стане ще однією перлиною християнського сакрального мистецтва, окрасою Києва, місцем особливої присутності Бога і Його благодаті, для духовного зростання нас, дітей Божих, на Славу Божу й добро України, «бо з нами Бог»!

Розмовляла Оксана Климончук