Внесок пап у діалог між католиками та євреями

«Дружба між католиками та євреями постійна, а кожен із останніх пап надає їй свого особливого відтінку: Йоан Павло II – із його великими жестами й медійною увагою; Бенедикт XVI із силою слова та глибиною богословської думки; Франциск із людяністю та близькістю до кожного», – сказав секретар Ватиканської комісії зі стосунків між католиками та євреями Норман Гоффман з нагоди Дня католицько-єврейського діалогу, який відзначається 17 січня.

«Цей День – хороша можливість для християн зі вдячністю згадати про єврейські корені своєї віри, зміцнити свідомість і чутливість до діалогу з юдаїзмом», – пише Гоффман на сторінках «L’Osservatore Romano».

Для нього кожен понтифікат є важливим провадженням цього діалогу. «Треба визнати заслуги Йоана Павла II щодо остаточного усунення криги в єврейсько-католицькому діалозі та його незабутні жести дружби до євреїв. Звісно, перші кроки були зроблені ще папою Павлом VI, але тільки Йоан Павло II почав розуміти, яка важлива прихильність Католицької Церкви до юдаїзму». Ще в перший рік свого понтифікату (7 червня 1979) він відвідав концентраційний табір Аушвіц і молився за жертв Голокосту. Глибокого символізму був сповнений його візит до синагоги в Римі (13 квітня 1986), а фото обіймів із рабином Еліо Тоафом облетіло весь світ.

Йоан Павло ІІ уперше офіційно відвідав синагогу, щоб засвідчити перед людством повагу до братів-євреїв. Важливим жестом стало визнання в грудні 1993 року дипломатичного статусу Ізраїлю з боку Святого Престолу, а в наступному році держави обмінялися послами. Важливий історичний візит папи до Єрусалима (26 березня 2000 року) та молитва, аркуш із якою був покладений між каміння Стіни плачу. Регулярні візити груп і лідерів єврейського світу у Ватикан заклали основи майбутнього католицько-єврейського діалогу.

Далі секретар Ватиканської комісії зі стосунків між католиками і євреями нагадує, що Бенедикт XVI продовжував лінію свого попередника щодо юдаїзму, але спрямував діалог до більшої конкретики. Йоан Павло II мав підвищену чутливість до символізму, а Бенедикт XVI підкреслював силу слова та смирення при зустрічі. Протягом свого понтифікату він зустрічався з численними єврейськими делегаціями, як у Ватикані, так і під час пастирських поїздок. Він також був в Аушвіці (28 травня 2006), а під час візиту до Ізраїлю в 2009 році відвідав Стіну плачу, зустрівся із головним рабином Єрусалима і молився перед меморіалом жертвам Голокосту. У 2010 папу прийняла єврейська громада Рима.

Перший офіційний візит Бенедикта XVI в синагогу відбувся в Кельні 19 серпня 2005 року під час Світового дня молоді, а потім у Нью-Йорку (18 квітня 2008), де папа привітав членів синагоги Парк Іст.

Папа Франциск іще як архієпископ Буенос-Айреса чимало зробив для розвитку католицько-єврейських стосунків, зазначає Гоффман. Від початку Папа «перебував у постійному діалозі з представниками єврейських громад, щоб поглибити взаємну дружбу». У перший день нового понтифікату він надіслав єврейській громаді в Римі повідомлення, в якому підтвердив бажання продовжувати й оновлювати співпрацю в інтересах усього світу, у гармонії з бажанням Творця. Під час візиту в Ізраїль (26 травня 2014) Франциск молився перед Стіною плачу, зустрівся з двома головними рабинами в Ізраїлі та віддав данину пам’яті жертвам Голокосту. 17 січня 2016 відвідав синагогу в Римі, нагадуючи, що «всі ми належимо до великої сім’ї Бога», а «в умовах сучасного секуляризованого світу християни та євреї покликані нести Бога усіх людям». Під час світового дня молоді у Кракові також відвідав Аушвіц (26 червня 2016), але не виголошував слова, а волів залишатися в тихій молитві за жертв. Для Папи Франциска молитва залишається центром понтифікату та рушієм будь-якої діяльності.