«Я б хотів завести із собою до Франції біль, але також силу і енергію України»: слово архиєпископа Еріка де Мулен-Бофора

Браття і сестри!

Маю за честь і радість можливість бути з вами тут, у патріаршій семінарії, і разом молитися. Цієї неділі, у яку ми стали свідками рукоположення, я приїхав з секретарем Конференції єпископів Франції, щоб від імені всіх єпископів і католиків Франції виявити вам наше братерство і бажання розділити з вами ваші болі, а також щоб висловити вам наше захоплення силою українського народу, з якою він бореться проти ворога, його великою волею і бажанням жити у свободі, у тому відносному комфорті, що є в західному суспільстві.

Ми можемо забути чи розгубити те, що нас об’єднує. Ми ризикуємо забути, якою великою цінністю є можливість формувати націю і дружньо допомагати одні одним і як важливо бути відкритими до всіх людей.

Запевняю вас, що по всіх церквах Франції від 24 лютого ми щонеділі молимося за Україну. Ми просимо Бога, щоб Він дарував вам мир, — мир у справедливості і правді, а не той, який вам хочуть нав’язати нападники. Це умова братерства і дружби між народами.

Для мене ця поїздка дуже важлива. Переглядаючи новини по телебаченню і читаючи їх у газетах і журналах, ми зовсім по-іншому розуміємо те, що відбувається, ніж коли є можливість зустрітися з людьми, тіло і душу яких торкнула війна. Мені важливо побачити своїми очима руйнування, зрозуміти географію війни і драму, яка могла бути ще більшою, а також разом із вами тішитися успіхами ваших Збройних сил.

Беручи участь у вашій Літургії, захоплююся тим, що кілька разів ви молилися за ваше військо. У латинській Літургії цього немає. Ми молимося за наших провідників, як ви це робите і як просить святий апостол Павло, але ми не думаємо про те, щоб молитися за військо. Це, мабуть, походить із тривожних часів, коли народ перебував у війнах. Важливо молитися за те, щоб армія витіснила ворогів, і водночас за те, щоб вона поводилася справедливо. Я думаю, що ця літургійна молитва сьогодні набирає для вас нового змісту. Під час молитви в семінарії, під час свячень, я подумав, що, ми, християни, насамперед маємо бути духовним військом. Важливо боротися проти нашого нападника, який хоче нас знищити, який нападає на невинних і бідних людей, як ми бачимо на звільнених після окупації територіях. Як єпископ, вважаю, що ми маємо молитися за те, щоби ненависть до агресора не перетворилася на довготривалу злість щодо інших. Потрібно сформувати молитовну армію, яка б допомогла нам боротися зі злом, щоб воно не поселилося в нас самих на постійно і не перешкодило нам згодом насолоджуватися свободою, справедливістю і правдою. Ви боретеся за свободу своєї держави, але знайте: ми свідомі того, що ви боретеся і за нас. Ви боретеся за світлу ідею, чим є нація, і за те, якими можуть бути відносини між народами в Європі.

Дякую Блаженнішому Святославові за запрошення. Я висловив йому своє захоплення, якими гарними словами він щодня промовляє до свого народу. Ці промови щодня перекладаються французькою мовою. Думаю, багато людей у Франції їх читає. Подивляю цю науку, яка формує духовність воєнного часу, — як вести війну, будучи учнями Ісуса Христа? На Європейському континенті, який так часто переживав війни, ми не мали такої науки. Щиро дякую Богові за те, що її приносить нам Блаженніший Святослав. Складаю подяку також владиці Глібові, який приїхав разом зі мною з Парижу. Він упродовж кількох років очолює єпархію Української Греко-Католицької Церкви у Франції. Дякую йому за те, що між ним і єпископами Франції панує дружба і довір’я.

Сьогодні, по обіді, ми поїдемо відвідати Бучу та Ірпінь, побачимо сліди дуже болючих моментів. Я б хотів завести із собою до Франції біль, який я тут відчуваю, а водночас силу та енергію, що присутні у вашій країні. Будьте певні у молитві католиків Франції!

Нехай Бог благословить Україну і дозволить їй ділитися своїми багатствами з Європою та всім світом!