“Я був мертвий і воскрес…”
«Мене звати Назар, моя історія нічим не є особлива, крім того, що я отримав другий шанс прожити життя щасливо. Історія про те, як я вирвався з духовної смерті, з пекла під назвою алкоголізм …
Але почну з початку: я ріс звичайним хлопцем, в одному з районних центрів Львівської області, вчився добре, мріяв про професію лікаря. Після школи почав здійснювати мрію: вчився в Медичній академії, обрав спеціальність стоматологія. Через вісім років я почав працювати зубним техніком у районній стоматологічній поліклініці, і це мені дуже подобалось, з’явились гроші. Через рік практики я одружився, кількість друзів та знайомих зростала з числа вдячних пацієнтів.
Багато роботи цікавої, але важкої. Одного вечора мій новий товариш запропонував зняти важку втому дня товариським застіллям. Мені сподобалась м’яка атмосфера, затишок, безтурботність, що приніс алкоголь у цей зимовий вечір. Це стало звичною справою. Перші роки дружина навіть не була проти, я приходив додому веселий без роздратування.
У нас не було дітей, ми пройшли ретельне обстеження, і лікарі сказали, що я безплідний. На диво, я пережив цю звістку не надто драматично, щоб не думати про це, я багато працював… і пив. Пив, щоб не думати, пив, щоб не мати докорів. Тоді почались перші конфлікти з дружиною через пиття, хоча я тоді не визнавав проблеми, я думав, що жінка злиться на мене, бо не може бути матір’ю.
Рік по тому ми розлучились, продавши хату і поділивши гроші, я поїхав до Львова і вирішив, що почну все з початку. Я легко знайшов роботу, купив квартиру.
Перші місяці я багато працював і майже не пив, але вже після Нового року я пив більше, ніж колись. І ось (як кажуть, одного прекрасного вечора) я, працюючи в орендованому кабінеті, травмував пацієнта, перед тим я добряче випив з тим же пацієнтом… Скандал був страшний, я «вилетів» з роботи, пацієнт був зі силових структур і помстився так, що мене нікуди за спеціальністю не брали.
Я пив три тижні «безпробудно», потім шукав роботу. За півроку я був менеджером, адміністратором в готелі, пробував таксувати. Остання моя робота на прийманні макулатури і склотари. Нові друзі з роботи та збирачі макулатури і пляшок у більшості розділяли моє захоплення питтям.
Все, що я заробляв, я пропивав, часто в кінці робочого тижня я був винен гроші своєму директору. Борги стали ще однією причиною пити. Я позбувся квартири через заборгованість перед кредитною спілкою. Але друзі-безхатченки прийняли мене пожити на зиму в дачний будиночок біля звалища. Я пив тепер все, що містило етанол…
…Була весна, хоча на серці я відчував люту зиму, я пішов на кладовище неподалік звалища, там завжди на Пасху були добрі люди, що, поминаючи своїх покійників, наливали мені. Але я прийшов зарано, зустрів священика, котрий молився на гробах, грошей він не дав. Але дав якусь візитівку, я хотів викинути, але назва організації мене зачепила – «ЗНАМЕННЯ». Це було знамення для мене! І я приїхав на зустріч, мене зустріли привітно, я був здивований. Завдяки старим друзям пройшов детоксикацію в наркології і поїхав лікувати душу…
Я так довго шукав саме цього. Кожен день крок за кроком працівники осередку тверезості (хоча я вважаю їх моєю сім’єю) вимітали бруд із моєї душі. Я відчував щирість, спокій у цій чудовій оселі з першого дня, знайшов тут розуміння, знайшов спосіб і причину бути тверезим. А найголовніше – я знайшов мир з Богом.
Не буду довго описувати моє повернення до життя, скажу просто, що моє життя не стало таким, як було до «дружби» з алкоголем. Моє нове тверезе життя стало значно кращим. Я не повернувся у медицину, у мене будівельна фірма, меблевий бізнес в Європі, чудова, молода дружина і двоє дітей (ми всиновили двох хлопчиків), але головне – я живу, по-справжньому живу…
Два слова, на закінчення, до дружин чи батьків, чиї чоловіки або діти п’ють, не опускайте руки бо … для Бога немає нічого неможливого». (Назар 44 роки)
Осередок тверезості «Знамення»
тел. 098 15 56 777;
www.facebook.com/znamennya/
Надруковано у часописі «Вірую» №3, травень 2016р.
About The Author
