Як навчитися прощати? Поради Глави УГКЦ

Поради Глави і Отця УГКЦ Блаженнішого Святослава про те, як нам, християнам, навчитися прощати, висловлені ним в ефірі інтерактивного проекту «Відкрита Церква» на Живому ТВ 24 квітня.

– Прощення – не означає прийняття неправди. Коли ми прощаємо, то не миримося зі злом, а навпаки, ми його декларуємо і називаємо злочинця злочинцем. Але коли ми прощаємо, то це означає, що ми зло викидаємо насамперед зі свого власного серця.

– Прощати здатен той, хто духовно вищий і духовно сильніший. Прощати означає перемагати зло.

– Прощення – не означає звільнення від відповідальності за злочин. Справедливе покарання є необхідною складовою до примирення. Бо інакше, як ми тоді можемо говорити про належну повагу до жертв злочинів, належну сатисфакцію їхніх кривд, якщо відповідно до засад справедливості, той хто їх скривдив – не понесе заслужену кару.

– Щодо рідних і друзів, які підтримують кремлівську політику, то, насамперед, не потрібно на них тримати зла, а потрібно молитися за них. Їм потрібно простити. Бо вони теж є жертвами московської пропаганди. Однак, потрібно бути свідками правди і говорити правду про кривди, нанесені Україні.

– Якби у відповідний час відбувся подібний процес, як в Нюрнберзі – акт засудження комунізму, можливо сьогодні не було би цієї війни, яка ведеться проти нас. Саме через те, що свого часу правда не була сказана, а злочин не був виявленим і засудженим, він продовжує наносити криваві смертельні плоди.

– Засудження злочинної поведінки помагає нам відмежувати від неї і її ніколи не наслідувати, а жити в правді і діяти по-справедливості. Тому, гадаю, доки ми будемо ховатися перед правдою і шукати компромісів із власним сумлінням, доти будемо проявляти безхребетність і більше того, ми будемо співучасниками злочину.

– Злість висушує душу. Той, хто злиться або плекає у своєму серці ненависть, діє проти справжньої людської природи. Бо людина – сотворена на образ і подобу Божественної любові, яка нам дає сили і надихає.

– Замало перемогти ворога, замало перемогти війну, а потрібно перемогти «над війною», тобто усунути глибинні причини, що спричинюють найбільше зло і найбільш безглузде використання людських ресурсів, яким є війна.

– Тільки людськими силами неможливо побороти зло! Неможливо тільки по-людськи навчитися прощати чи бути переможецем над війною. Але з Богом – все можливо! Християни надіются не так на свої людські здатності, а на силу Божу, яка оздоровляє серце і допомагає нам бути вільними від ненависті і війни.