Які гріхи прощає лише Апостольська Столиця

Своєрідний спецзагін – «Місіонери милосердя», вповноважені прощати гріхи, які може відпустити лише Апостольський Престол, будуть послані наступного року під час Великого посту у різні куточки світу. Про це говориться в буллі «Misericordiae vultus» (Обличчя милосердя), яку не так давно оприлюднив Папа. Згідно із задумом Франциска, цей крок має стати знаком материнської турботи Церкви про Божий люд.

Про ці гріхи, які вимагають особливого відпущення, розповідає о. Алехандро Карбахо Олеа CMF, офіціал Церковного суду архієпархії Божої Матері в Москві і викладач духовної семінарії.

Існує декілька гріхів, що через їх особливу важкість потребують особливої процедури відпущення. Мова йде про гріхи, що торкаються найсвятішого для нашої віри (Святого Причастя), Святішого Отця, деяких таїнств (Священства, Примирення). Це настільки серйозно, що відлучення відбувається «latae sententiae», тобто, без обов’язкового винесення судового вироку. Тобто, відлучення діє автоматично. І лише Святий Престол може відпустити такі гріхи.

Перший випадок розглядається в каноні 1367 Кодексу Канонічного Права (ККП) 1983 року: «Хто викидає Святі Дари або їх викрадає, або тримає їх з метою святотатства, той підлягає відлученню згідно з завчасно винесеним судовим рішенням, що зберігається за Апостольським Престолом; клірик же, крім того, може підпадати і під інше покарання, не виключаючи позбавлення статусу клірика».

Другий випадок представлений у параграфі 1 канону 1370 ККП: «Хто прибігає до фізичного насилля проти Римського Понтифіка, той підлягає відлученню згідно з завчасно винесеним судовим рішенням, що зберігається за Апостольським Престолом; якщо мова йде про клірика, то, залежно від тяжкості злочину, до відлучення може бути додано і друге покарання, не виключаючи позбавлення статусу клірика».

Крім того, розглядається і випадок, коли священик незаконно дає відпущення гріхів своєму співучаснику у гріху проти шостої заповіді: «Відпущення, дане співучаснику у гріху проти шостої заповіді Декалогу, недійсне – крім того випадку, коли є явна загроза смерті» (кан. 977). Канон 1378 говорить: «Священик, що діє супроти припису кан. 977, підлягає відлученню згідно з завчасно винесеним судовим рішенням, що зберігається за Апостольським Престолом».

Ще один випадок, що знаходиться лише у компетенції Святого Престолу, міститься в каноні 1382: «Єпископ, який без папського доручення посвячує когось у єпископи, а також і той, хто приймає це посвячення, підлягає відлученню згідно з завчасно винесеним судовим рішенням, що зберігається за Апостольським Престолом». Із 2007 року декретом Конгрегації Віровчення було зроблено додаток до канону: «Єпископ, що має намір висвятити на священика жінку».

До цієї ж категорії відносяться гріхи священиків, що порушують печать Таїнства, тобто тайну сповіді: «Духівник, що прямо порушує тайну сповіді, підлягає відлученню згідно з завчасно винесеним судовим рішенням, що зберігається за Апостольським Престолом; якщо ж він порушує її лише побічно, то його слід покарати в залежності від тяжкості злочину» (кан. 1388 – §1).

Крім того, існують гріхи, які може відпустити не кожен священик. Зробити це може єпископ або так званий «головний пенітенціарій», призначений єпископом на постійній основі, або священик, якого єпископ наділив такими повноваженнями. Ми говоримо про гріх аборту. Відлучення “latae sententiae” стосується матері, лікаря і медсестер, що зробили аборт, а також тих, хто спонукав матір до аборту і сприяв цьому.

У всіх цих випадках важливо показати серйозність гріха і зробити так, щоби покаяння було пропорційно скоєному. Церква не закриває двері перед цими людьми, але зобов’язує їх до конкретних дій, щоби вони виявили розкаяння і якимось чином виправили заподіяну шкоду. Все це робиться заради добра людини і спасіння душ, такою є кінцева мета Кодексу Канонічного Права.