З ненавистю про «мову ненависті»
Згідно з визначенням Ради Європи, «мова ненависті» об’єднує усілякі форми висловлювань, які поширюють, пропагують чи виправдовують расову ненависть, ксенофофобію, антисемітизм, а також інші форми ненависті, що ґрунтуються на відсутності толерантності, що проявляється, наприклад, в агресивному націоналізмі та етноцентризмі, дискримінації та ворожому ставленні до меншин, іммігрантів та людей іммігрантського походження.
Якби я зараз запитав кого-небудь, чи можна ображати людей — чи можна бажати їм зла або смерті, зичити вічного тупцяння босоніж по «LEGO» та інших таких неприємних речей, то тільки божевільний відповів би ствердно. У цьому, власне, й полягає успіх «хейт спіч» (англ. — hate speech): людям втовкмачується, що не можна погано говорити про інших. Кожна людина, яка користується головою та серцем «за призначенням», не має іншого виходу, як тільки погодитися із цим твердженням. Ось і все, якщо йдеться про теорію, тепер практика.
На практиці «мова ненависті» стає спритним і небезпечним знаряддям у руках вправного цензора.
Чи можна сказати, що місце жінки на кухні? Не можна!
Чи можна сказати, що священики — педофіли? Mожна!
Чи можна сказати, що негри народжуються із задатками злочинця? Двічі не можна, бо людей африканського походження не можна називати «неграми».
Чи можна сказати, що католики — це банда «хворих», що вірять у якісь міфи, а кожен із них, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, б’є свою дружину? Moжна!
Вихованій людині жодне з перелічених вище висловлювань навіть на думку не спаде — вона й не подумає так «уголос». Представники так званої рівності, однак, будуть «показувати пальцем», навчаючи: про цих людей можна так говорити, бо ми їм не симпатизуємо; а от про тих так говорити не слід — тому що ми їх любимо. A всіх, кого вони «люблять», називатимуть меншістю. Ніби саме відсоткове співвідношення вирішує, кого можна ображати, а кого ні!
Тому істинно кажу вам — коли ви почуєте про мову ненависті, реагуйте лиш цинічною усмішкою. Це не «мова ненависті», це звичайне хамство! А ображати й справді не можна нікого, раніше навчали цього — безкоштовно — батьки, а не популярні ютубери, як сьогодні.
About The Author
