«За останні півтора року ми відкрили шість нових громад в Австрії», — о. Юрій Коласа
Одним із учасників Синоду Єпископів УГКЦ в Римі (Італія) став о. Юрій Коласа, Генеральний вікарій для вірних Східних Католицьких Церков в Австрії. У короткому інтерв’ю він розповів про ситуацію з українськими біженцями в Австрії, про зусилля Української Греко-Католицької Церкви для допомоги усім, що потерпіли від російської війни проти України та зокрема про допомогу одиноким матерям та їхнім маленьким дітям.
Українські біженці в Австрії
«Сьогодні в Австрії є офіційно зареєстровано 95 тис. біженців з України. Із них близько 68 тис. осіб подали прохання про отримання соціальної допомоги. Був позитивно оцінений австрійським урядом той факт, що майже 28 % біженців з України не просили про соціальну допомогу з огляду на те, що вони мали власні ресурси. Австрійський уряд таким чином оцінив порядність українців, яка полягає у тому, що коли вони можуть самі собі дати ради, вони не брали гроші від держави».
Про кількість священників та парафіяльних осередків
«Зараз в Австрії служить 15 священників Української Греко-Католицької Церкви, які опікуються 13 громадами. Від початку повномасштабного вторгнення ми шукали способи, щоби надати опіку тим людям, які прибувають до Австрії. Тож за останні півтора року ми відкрили шість нових громад у різних федеральних землях Австрії».
Пошук своєї Церкви українцями
«Очевидно, що є серед українських біженців особи, які є воцерковленими, і тому шукають українську Церкву як місце зустрічі з Богом. Але також є багато людей, які шукають українські спільноти, де вони можуть долучитися до певного активного українського життя, різних заходів, концертів чи культурних акцій. Але це не означає, що вони не шукають Бога. Тобто, навіть якщо первинна мотивація була бути зі своїми людьми у певній спільноти, ми бачимо також і те, що дуже багато людей відкривають для себе Церкву, відкривають для себе Бога по-новому. І, власне, після цього розпочинають брати участь у літургійному і церковному житті».
Про повернення до вірних зі Синоду Єпископів
«Головною темою Синоду Єпископів, яка була визначена попередньо, є зцілення та загоєння ран війни та опіка над постраждалими внаслідок війни. Саме ця головна тема та її обговорення визначили головні пріоритети. Владики були прийняті резолюції, за допомогою яких було розставлено певні акценти щодо опіки вимушено переміщеними особами та біженцями, щодо духовної і соціальної опіки людьми, які постраждали внаслідок цієї війни. Перше, із чим я повертаюся до Австрії, це питання опіки тими особами, які зараз опікуються іншими. Йдеться насамперед про працівників „Карітасу“, які кожного дня опікуються людьми, які постраждали внаслідок цієї війни. Ми застановлялися над тим, чи є якісь способи для допомоги їм задля духовно-психологічної рекреації та відновлення сил. І це є перше і дуже конкретне, що я хочу запропонувати єпископській конференції Австрії. Можливо, в Австрії нам вдасться проводити такі реабілітаційні чи рекреаційні табори для працівників „Карітасу-Україна“. Напевно, це повинно здійснюватися також у співпраці із „Карітасом“ Австрії. Це перше конкретне завдання, яке я бачу перед собою. Але також, очевидно, потрібно надалі втілювати програму нашої Церкви щодо зцілення ран, тобто йдеться про пошук способів створення центрів, психологічних порадень, де наші люди, які зараз перебувають за кордоном, можуть прийти і бути разом».
Про ініціативи УГКЦ в Австрії
«Ми вже розпочали кілька ініціатив. Майже у кожній громаді, де діє наша Церква, існують т. зв. місця зустрічей. Перше, що ми спробували зробити для людей, які зараз вимушено перебувають поза межами України, — це створити можливість зустрітися. Наприклад, ми організували такі зустрічі для жінок, на яких ми творили і продовжуємо творити окремі програми для дітей, щоби жінки могли побути разом або ж просто мала час для себе. Адже майже 86 % біженців — це жінки із дітьми. Деякі із них є з немовлятами та маленькими дітьми. Тож у них немає нікого, хто би із тими дітьми міг побути. Ми ж намагаємося допомогти таким жінкам наступним чином: ми займаємося із дітьми, а жінка має хоча би годину-дві для себе».
Отець Юрій Коласа та владика Петро Крик
Реакція австрійців та Католицької Церкви в Австрії на війну
«Насамперед „Карітас“ Австрії вже у перші дні повномасштабного вторгнення розпочав різні проєкти. Це була миттєва пряма допомога тим людям, які втратили житло чи потребували гуманітарної допомоги. Також я завжди згадую про те, наскільки солідарним виявилося австрійське суспільство. Прикладом є те, що у перші дні повномасштабного вторгнення люди, прості мешканці міста Відень розпочали приносити гуманітарну допомогу. І це виглядало наступним чином: кожного дня, коли я приходив до храму Святої Варвари, це відбувалося у час повернення людей із роботи, тобто 17–18 год. І люди стояли у черзі близько 1–1,5 год. лише для того, щоби віддати свою допомогу. Це були тисячі людей, які після роботи йшли у магазини, купували продукти, чи йшли в аптеки і купували медикаменти, чи купували одяг, а чи приносили те, що мали, до церкви, щоби передати це в Україну. Інституції, самі люди, ціле суспільство виявили надзвичайну солідарність. І, звичайно, єпископат Католицької Церкви в Австрії. Він мав декілька звернень, у яких дуже гостро засудив цю війну як загарбницьку, як ту, яка порушує міжнародне право, засудив воєнні злочини, також засудив використання євангельської правди для оправдання цього насилля і брутальності. В останньому ж зверненні єпископат Католицької Церкви в Австрії попросив долучитися до молитви на вервиці, яку в Україні моляться щодня о 20:00 год. Єпископи закликали усіх вірних, усі парафії, усіх священників, щоби разом з Україною молитися за справедливий мир в Україні та закінчення цієї війни».
About The Author
