«Зцілення разом з особою Ісуса Христа»: владика Аркадій Трохановський доповів перед Синодом на головну тему

Як відомо, головною темою Синоду Єпископів УГКЦ, який з 3 по 13 вересня 2023 року відбувається в Українській папській колегії святого Йосафата в Римі, є «Душпастирський супровід постраждалих від війни».

У доповіді єпарх Ольштинсько-Гданський УГКЦ із Польщі ствердив, що травма війни заторкнула всю націю, а тому для зцілення ран українського народу потріба широка співпраця Церкви з іншими організаціями. Важливо при цьому розуміти, що кожна людина потребує індивідуального підходу.

Він зауважив, що допомога Церкви постраждалим повинна мати два виміри: матеріальний і духовний. Біблійна історія Марти та Марії, за його словами, може послужити тут дороговказом. Марта — приклад сучасного волонтера. Наслідуючи її, Церква може відкривати центри зцілення ран, де у співпраці з фахівцями проводитиме різні види навчання, терапевтичні курси, духовні вправи тощо. А наслідуючи Марію, — дотримуватися Божого слова, яке співчуває потерпілим, зцілює поранених, несе мир, прощення, очищає від гріха, навчає любові та милосердя.

Владика Аркадій представив єпископам УГКЦ процес духовного зцілення ран, що ґрунтується на зціленні Божим словом, Святими Таїнствами і молитвою. «Для християнина, — закцентував він, — важливо брати участь у зціленні разом з особою Ісуса Христа».

Вказавши на важливість кожного зі семи Святих Таїнств — Хрещення, Миропомазання, Євхаристії, Покаяння, Єлеопомазання, Подружжя і Священства — єпископ зазначив, що в такий спосіб Церква має нести Христа людям, який «віддає себе всім пораненим, страждаючим, усім, хто втратив близьких і хоче будувати спільноту з кожною людиною».

Особливу увагу владик Синоду доповідач звернув на рани українських сімей, яким нашкодила чи які зруйнувала російська агресія.

«Треба заснувати спеціалізоване душпастирство, а також системне психологічне консультування, — вважає владика Аркадій. — Це — ставлення до чоловіків, які після досвіду війни повинні реально пристосуватися до функціонування в цивільному суспільстві, позбавленому ворожнечі, ненависті та реваншизму. Це — вивчення від нуля цінностей, які позитивно формують людину. Показати тривалість подружжя — це дуже серйозне завдання. Для цього нам потрібен новий пасторальний стиль».

У справі відродження української родини, на переконання доповідача, Церква могла би звернутися до повчання митрополита Андрея Шептицького «Як будувати рідну хату».

Важливу роль у зціленні ран війни мають відіграти священники, які «повинні стати духовними лідерами». Священнослужителі хоч можуть бути майстрами в різних галузях, але не можуть нехтувати несенням Божого слова. «Треба пам’ятати, що психологія не замінить проповідування слова Божого», — наголосив владика Аркадій.

«Гуманітарне служіння багатьох священників, — продовжив він, — показало, що можна бути дуже близьким до людей, часто невпізнанним, втомленим, брудним, але водночас глибоко переконаним, що реалізуєш себе як священник, і впевненим, що це справжнє покликання. Священство повинно переконувати і збирати людей. Треба надалі йти з людьми та бути духовними провідниками, які постійно, незалежно від умов, вчать молитви й витривалості в упованні на Господа Бога».

У доповіді владика Аркадій наголосив також на важливості молитви у зціленні ран війни. «Позитивне обличчя Греко-Католицької Церкви, — зауважив доповідач, — це служіння священників, монахинь, монахів, які не покидали своїх вірних, допомагали, надавали гуманітарну допомогу, а потім із повною довірою стояли перед Богом. Це також свідчення ув’язнених священників, як вони перетривали завдяки особистим молитвам і тих, які за них молилися».