Зловживання. Ратцінґер: про додаток до листа Папи-емерита, приготований чотирма юристами

Папа-емерит Бенедикт XVI надіслав листа Архиєпархії Мюнхена та Фрайзінга, в якому висловлює свій «біль за зловживання та помилки, які мали місце» в той час, коли він очолював цю архиєпархію.

Лист Бенедикта XVI супроводжується коротким додатком, приготованим чотирма юристами, які допомагали йому під час редагування 82-сторінкової відповіді на запитання комісії. Ці відповіді, додані до Мюнхенського рапорту про зловживання, викликали полеміку та містили помилку, що стверджувала про відсутність архиєпископа Ратцінґера на засіданні дієцезальної курії, під час якого було вирішено прийняти священика, який виявився заплямленим зловживаннями.

У нових відповідях юристи наголошують на тому, що кардинал Ратцінґер, коли прийняв священика, що повинен був лікуватися у Мюнхені, не знав, що він був винуватцем у зловживаннях. А на засіданні, що відбулося в січні 1980 року, не згадувалося про причини лікування, ані не приймалося рішення про залучення його до душпастирства. Документи підтверджують те, що стверджує Ратцінґер.

Далі йде детальне пояснення причини помилки, що заперечувала присутність Ратцінґера: до перегляду актів у електронному форматі був допущений лише один зі згаданих юристів, без можливості зберегти, роздрукувати чи копіювати документи. Під час подальшого редагування інший експерт допустився помилки під час переписування, ствердивши, що Ратцінґер був відсутній 15 січня 1980 року. Таким чином, не існує підстав для того, щоби приписувати цю помилку Бенедиктові XVI як умисне фальшиве свідчення чи «брехню». Серед іншого, вже 2010 року в різних статтях у пресі, які не були спростовані, говорилося про присутність Ратцінґера на цій зустрічі, та й сам вислужений Папа в біографії, приготованій Петером Зеевальдом та опублікованій 2020 року, стверджував, щоб брав у ній участь.

Експерти стверджують, що в жодному із випадків, досліджуваних у рапорті, Йозефу Ратцінгеру не було відомо про скоєні сексуальні зловживання або про підозри в скоєнні таких зловживань священиками. У документації не знаходиться жодних доказів протилежного, й у дійсності, відповідаючи на конкретні запитання під час прес-конференції з нагоди презентації рапорту, самі ж юристи, які його редагували, ствердили, що припускають, що Ратцінґер міг знати, але що це їхнє припущення не підкріплене свідченнями та документами.

Врешті, експерти спростовують, що у відповідях, які вони редагували для вислуженого Папи, применшується серйозність ексгібіціоністської поведінки одного священика. «У доповідній записці Бенедикт XVI не мінімалізував екзгібіціоністську поведінку, але виразно її засудив. Фразу, що її використовують як ймовірний доказ мінімізації ексгібіціонізму, вирвано з контексту». У відповідях Бенедикт XVI стверджував, що зловживання, включаючи ексгібіціонізм, є «жахливими», «грішними», «гідними морального засуду» та «непоправними». В оцінці, наданій експертами, лише нагадувалося про те, що згідно із зобов’язуючим у той час правом, ексгібіціонізм «не був злочином, передбаченим канонічним правом, оскільки відповідна карна норма не включала поведінку такого характеру».

Додаток, підписаний чотирма помічниками-експертами, за працю яких вислужений Папа взяв відповідальність на себе, допомагає внести ясність щодо того, що вийшло із наміру та серця Ратцінґера та щодо того, що є плодом досліджень його співпрацівників. Бенедикт XVI наголошує, що йому не було відомо про зловживання, скоєні священиками під час його короткого служіння на чолі архидієцезії. Але покірними та глибоко християнськими словами він просить пробачення за «дуже велику провину» зловживань і за помилки, також і ті, які трапилися під час його короткотривалого служіння.