Звернення Папи Франциска до лідерів економіки

Папа Франциск став загально визнаною особою на міжнародній арені. Він не є фахівцем економіки, проте дуже стурбований становищем бідних. У деяких його посланнях, особливо, в Апостольському зверненні Evangelii gaudium, знаходимо його розгляд сьогоднішньої економічної системи.

Щоб ще чіткіше усвідомити та цінувати і поважати роботу працівників сфери економіки, Понтифік звернувся до учасників Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) в Давосі такими словами: «Міжнародне бізнес-співтовариство може розраховувати на багатьох чоловіків і жінок, котрі своєю чесністю, особистою цілісністю та відданою працею, керуючись високими ідеалами справедливості, щедрості, щиро турбуються про розвиток сім’ї. (…) Я прошу вас розуміти, що багатство, як таке, має знаходитися на службі людства, а не лише керівного апарату держави».

В інших випадках, папа Франциск говорить і про економічну кризу. Він інтерпретує її як широку кризу, що заторкує також моральну, антропологічну кризу. Це свого роду культурна криза Заходу. Криза – це не просто якийсь недолік у системі, який з легкістю можна відремонтувати і повернутися назад до business as usual. На жаль, існують серед деяких фінансових та економічних працівників такі, які поводяться як людожери: і не достатньо є навчити їх етикету. Необхідно змінити дієту.

Для тих, хто вже змінили таку дієту, або відчувають потребу в цьому, слова Папи можуть слугувати закликом розширювати своє бачення поза межі власної справи, спрямовуючи діяльність у соціальну площину (співпраця у подоланні етатизму, пропагування цінностей, зокрема субсидіарності і т.д..). Спробуймо поглянути на деякі.

1. Християнська віра має соціальний вимір – папа Франциск виступає проти індивідуалізму у спасінні і дає своє посилання на першу християнську громаду в Єрусалимі, де можна побачити літургію, катехизацію, а також і дияконію diakonia (служіння): саме ці три елементи разом творять Церкву.

2. Бідні повинні бути включені в економіку – це центральний пункт його вчення в галузі соціальної доктрини. Бідність є концепцією багатозначною, тому вона може бути як об’єктивною, так і суб’єктивною. Бідність об’єктивна може бути відносною або абсолютною (злидні). І ця остання вимірюється або кількісно, або якісно. Тут папа Франциск зауважує: «Немає більшої матеріальної бідності, підкреслюю, ніж та, яка не дає можливості, щоб заробити собі на хліб і тим самим позбавляє людину відчуття гідності праці» (Виступ, 25 травня 2013). Святіший отець закликає до структурних реформ, які дозволять бідним заробити собі на життя: «Не можна відкладати вирішення структурних причин бідності, і не тільки з прагматичних мотивів, щоб отримати результати і навести лад у суспільстві, а щоб вилікувати суспільство з хвороби, яка його ослаблює, чинить негідним і може вести лише до нових криз». (Evangelii Gaudium, н. 202).

3. Справедливість і чесність необхідні для економіки – справедливість є чеснота сильних світу цього. Лорд Актон сказав, що влада розбещує. Абсолютна влада розбещує абсолютно. Влада існує в асиметричних соціальних відносинах, характерних для економіки, яка намагається відшукати баланс між рівними, але потрібно також виправляти і дисбаланс між нерівними. Саме справедливість служить перетворенню сили у владу, необхідну і невідʼємну в будь-якій інституції.

«Несправедливість є коренем соціального зла» (пор. EG, н. 202). «Це означає, усунення структурних причин дисфункцій (порушень) світової економіки» (пор. EG, н. 173). Нерівність це не просто нерівність: нерівність сама по собі є несправедливою і, більше того, вона потягає за собою певні негативні наслідки. Несправедливість – це ті нерівності, які є результатом функціонування злодійських структур: монополії, охоронних законів, які не дозволяють експорту продукції, або створюють перешкоди для функціонування вільного ринку і так далі.

4. Чистий ринок не працює – «Доки радикально не вирішать проблеми вбогих, відмовляючись від абсолютної автономності ринку і фінансових махінацій, і не знищать структурних причин соціальної нерівності, доти не вирішать глобальних проблем і не вирішать жодної проблеми остаточно». (пор. EG, н. 202). Цей наче пророчий крик, згідно з критеріями та економічної точки зору, є цілком зрозумілий, звертає увагу на те, що чистого ринку ніде в світі не існує, за винятком чорного ринку, що присутній як певний вид фінансових спекуляцій. Вільний ринок є не тільки простим економічним явищем, але і найбільш ефективним дистриб’ютором товарів і послуг, як також і етичним феноменом: la libertà è un’esigenza della dignità umana; e dall’altro canto si è liberi solo essendo etici. Свобода є вимогою людської гідності; а з іншого боку, звільнення є можливим лише за умови бути етичними.

5. Корупція руйнує вільну економіку – ще в Буенос-Айресі кардинал Берґольйо неодноразово піднімав голос проти корупції: корупція не пробачається, вона не робить людину здоровою, вона руйнує людину! Корупція руйнує вільний ринок, а отже, етичний ринок. Корупція не винагороджує зусилля і заслуги, а лише прихильників. Немає чесної конкуренції там, де не споживачі вибирають тих, хто пропонує кращий для них продукт, але коли діє принцип сильнішого, де все вирішують сильні та ті, хто має вплив. Корупція – це розгул надмірної бюрократії, така ситуація створює культуру підозри, яка є неначе хворобою раку для суспільства!

6. Конкуренція має бути співмірною із розумінням християнської благодійності – чесна конкуренція є ключовим елементом вільної економіки. Вона завжди і скрізь має тяжіти до зниження цін. Чесна конкуренція сприяє бідним! Вона стимулює творчість, щоб продукувати речі для інших, щоб щоразу пропонувати кращий продукт. Це як конкуренції між компаніями, у конкурсі, де конкурентний продукт, який був спочатку «розкішний», тепер стає доступним для кожного. Звичайно, що деякі компанії не вдадуться до таких кроків, бо це їм здається несправедливо по відношенню до підприємця. Але святий Бернард із Сієни говорив, що це необхідно для загального блага, а й з іншої сторони, це дозволяє «відсівати» менш ефективні фірми. Таким чином, економіка постійно оновлюється.

7. Фінанси повинні обслуговувати економіку, а не навпаки – святий Бернард з Сієни називає гроші «кров’ю» суспільства, яка повинна надходити в серце і тримати тіло живим і здоровим. По-перше, треба сказати, що фінанси, як і економіка є добрим явищем, адже це є «суспільне благо», як про це зазначає Адам Сміт. Відмова або пряме засудження існуючої системи були б несправедливими.

Проте, щось пішло не так: фінансові операції, віртуальне багатство без зв’язку із реальністю, ігри на біржі не служать загальному благу. І це не є добре. Фінансова система, інститути Wall Street, подібно як лікарі не мають перешкоджати кровоносній системі, або як поліція на ринку, яка не повинна втручатися, або брати участь у цих іграх. Не повинно бути пріоритетним отримання прибутку, але при цьому втрата своїх клієнтів!

8. Хабарництво існує! – протягом століть християнська мораль абсолютно заборонила будь-яку форму та інтерес щодо різного роду запозичування (позик). Звичайно, не можна трактувати це лише абсолютно як неправильне явище, оскільки, такий хід думок заперечує спроможність торгівлі та грошову оцінку. Виникають так звані зовнішні власники, які зробили можливим інтерес до фінансування комерційних операцій, так як оцінка активів.
На додаток розглянемо такий феномен, як лихварство, яке користується зараз величезним інтересом. Іншими словами, дуже часто лихварство виглядає як експлуатація бідної людини, яка опинилася у непередбачуваній ситуації, була цілком не готовою до неї. Папа Франциск закликає замислитись над тим, що часто за цим всім можуть бути умови кредиту цілком не можливими для виконання, або навіть і незаконними?

9. Позбутися ідолопоклонства грошей – можливо, саме це є найбільш «релігійний» вислів папи щодо проблематики економіки, де він посилається на вчення Ісуса, на те, що ми не можемо служити одночасно Богові і мамоні. Внутрішня свобода від грошей не є недбалістю а чи байдужістю багатьох, але вірою в Бога-Отця, який закликає нас бути чуйними до реальних потреб бідних.

Святий Іван Павло II одного разу сказав: «Я бачив крах комунізму, а мій наступник буде бачити крах капіталізму». Він мав на увазі несправжній, злий капіталізм, який полягає в ідолопоклонстві грошей, запереченні правових норм, відсутності етики та гуманістичної культури.