БІБЛІЙНА ФАУНА: ינשוף (йаншуф) – вухата сова. Або як сова лебедем стала.

Гебрейська назва птаха йаншуф з’являється на сторінках Старого Завіту тричі. Назву ж цього птаха перекладачі Біблії перекладають дуже по-різному: тут і сова, і лебідь, і чапля, й ібіс. І все це одна єдина птаха – йаншуф. Спробуємо розібратись про яку ж птаху йдеться в біблійному тексті.

Перший і другий раз цей птах перераховується серед хижих нічних птахів, заборонених в їжу синам Ізраїля:

«Але цих не повинні ви їсти з них: … Кос (хатній сич) і шалах (пугач-риболов), і йаншуф» (Левіт 11, 17);

«Кос (хатній сич) і йаншуф, і тіншамет (сипуха)» (Второзаконня 14,16).

В третє йаншуф зустрічається в Книзі пророка Ісаї, де його образ використовується як засіб, що підсилює ефект жаху в пророчих словах про руйнування і запустіння землі Едому:

«Успадкують її каат (хатній сич) і кіпод (болотна сова), і йаншуф, і орев (ворона) поселяться в ній, схилиться над нею полоса порожнечі і камені хаосу» (Ісая 34,11).

Септуагінта, перший переклад Старого Завіту з гебрейської на грецьку мову, гебрейське йаншуф перекладає по-різному Лев. 11,17 та Іс. 34,11 – ἶβις – ібіс (Threskiornis aethiopicus), а Втор. 14,16 – κύκνος – лебідь-шипун (Cygnus olor). Відповідно Вульґата Лев. 11, 17 – ibin – чапля, Втор. 14,16 – cycnum – лебідь, Іс. 34,11 – ibis – ібіс.

Українські переклади теж відзначаються різноманіттям версій.

Переклад Куліша-Пулюя:

Лев. 11,17 – ібіс;
Втор. 14,16 – лебідь;
Іс. 34,11 – пугач.

Переклад Огієнка:

Лев. 11,17 – ібіс;
Втор. 14,16 – лебідь;
Іс. 34,11 – сова.

Переклад Хоменка:

Лев. 11,17 – рибалка;
Втор. 14,16 – лебідь;
Іс. 34,11 – пугач.

Переклад Туркотняка:

Лев. 11,17 – ібіс;
Втор. 14,16 – ібіс;
Іс. 34,11 – ібіс.

Щодо етимології гебрейського слова йаншуф то маємо дві точки зору: 1) слово походить від кореня «нешеф», що означає «пізній вечір» і підкреслює нічний спосіб життя птиці; 2) слово походить від дієслова «нашаф» («дихати»), оскільки в голосі цієї нічної птиці чутно сильний придих.

У Талмуді і йаншуф, і тіншамет (сипуха) названі арамейським словом кіфуфа, і в трактаті Ніда згадується, що у птаха кіфуфа «очі і вилиці як у людини» (23-а). Проте, один з найвидатніших юдейських коментаторів Старого Завіту й Талмуду Рабейну Шломо Йіцхакі (1040-1105), або Раші у своєму коментарі вважає що йаншуф: «Це птах, який сміється ночами, і обличчя його, як у кішки». При цьому зрозуміло, що Раші, чудово володів німецькою мовою, мав на увазі вухату сову, яку в середньовічній Німеччині називали katzenohreule («котооблична»). Важливо відзначити, що хоча за свого життя Раші ніколи не відвідяв Святу Землю він надзвичайно добре знав її географію і назви до найменших деталей, неймовірно добре знав її тваринний і рослинний світ і старі гебрейські назви тварин і рослин. Саме тому до його думки у даному випадку варто прислухатися, щоб не ставала вухата сова лебедем, чаплею, чи ібісом.

За матеріалами сайту: Я Тора.

Сова вухата (Asio otis) – довідка за матеріалами сайту «Хижі птахи України» та сайту «Пернаті друзі – Пташиний світ України».

Сова вухата – це сова середнього розміру, приблизно як голуб. Забарвлення досить строкате з домінуванням рудих тонів. Спина сірувато-бура з рудим відтінком, груди і черевце руді або жовтуваті з продовгуватими чорними смугами, які перекреслені плоскими поперечними штрихами. Низ черевця і підхвістя білі. Хвіст знизу жовтуватий з рівномірною темною смугастістю. Очі жовто-помаранчеві. Дзьоб темно-сірий або чорнуватий. Лицевий диск рудо-сіруватий, обрамлений білою і чорною смугами. Довкола очей чорні півмісяці зі сторони дзьоба. Під дзьобом чорне пір’я. Між очима білі валики у вигляді півмісяців. Пір’яні “вушка” довгі. Коли птаха сидить, вона добре відрізняється від інших своєю манерою сидіння – стовпчиком з витягнутими вертикально вверх пір’яними вушками.

Самки більші самців, але забарвлені так само. Маса самців сови вухатої – 0,16-0,33 кг, самок – 0,18-0,43 кг, довжина 35-37 см, крило самців – 27,6-31,0 см, самок – 28,2-32,2 см, розмах – 84-95 см. Крила доволі довгі (довші, ніж у сичів), знизу світлі, але не білі, як у болотяної сови (Asio flammeus), з рудим відтінком, чорними плямами на згинах. Знизу на хвості 7 темних смуг і ще 2-3 приховані (у болотяної сови 3 смуги і 1-2 приховані).

Для виведення нащадків зазвичай використовують гніздо один сезон, хоча відзначено кілька випадків гніздування по два роки поспіль в одному і тому ж гнізді. Кладку насиджує самка, яка протягом ночі злітає з гнізда 5-9 разів на 3-5 хв. У кладці переважно 4-5 білих яєць. За добу самка робить до 40 рухів на гнізді для перевертання яєць. Пташенята вилуплюються в кінці квітня-травні. У виводках 2-4 малят. Зростання пташенят вухатої сови закінчується зазвичай до 24-25-денного віку, після чого продовжується інтенсивний розвиток пір’яного покриву. Повний розвиток оперення завершується до 50-55-денного віку. Після появи пташенят самка продовжує їх обігрівання, майже невідступно знаходиться у гнізда і годує їх здобиччю, принесеною самцем. За досягнення пташенятами віку 10-12 днів починає полювати і самка.

Пташенята в першому пуховому вбранні білі, мають білий дзьоб з легким сірим нальотом, який з віком темніє, в другому пуховому вбранні – світло-сірі з рудим відтінком і деякою рябизною, великими чорними полями довкола очей, що з’єднуються під дзьобом, білим пір’ям між очима над наддзьобком, сірим дзьобом і добре вираженими пуховими “вушками”.

Ареал вухатої сови обіймає Євразію від атлантичного до тихоокеанського узбережжя, при чому європейська його частина, здебільшого, не заходить на північ далі 65-ої паралелі. На території України гніздиться скрізь, не зимує лише в Карпатах. Улюблені місця гніздування вухатої сови високостовбурні ліси різних порід, але найчастіше хвойні, з присутністю галявин та інших відкритих місць. Охоче гніздиться в парках, садах, лісосмугах різного віку. Обов’язковою умовою для гніздування є наявність старих гнізд переважно воронових птахів, в першу чергу – сорок і ворон. Використовує торішні незайняті гнізда денних хижаків: шуліки, яструба великого, осоїда і канюка. У періоди міграцій і зимівлі трапляється також в садах, парках міст, заростях чагарників по схилах ярів, балок, берегів річок.

Вухата сова – яскраво виражений міофаг: на всьому просторі ареалу дрібні мишоподібні гризуни складають 80-99% складу її здобичі. З гризунів найбільше значення в харчуванні вухатої сови займають деякі види полівок і мишей. Крім ссавців, вухаті сови здобувають птахів, комах і вкрай рідко жаб. З птахів ловлять найчастіше горобців, шпаків і в’юркових, однак відомі факти полювання цієї сови на фазана, сіру куріпку та граків. З комах найбільш часто сова вухата ласує жуками та вовчками.