Вільчинський Орест-Дмитро. Авторська колонка

  • Понеділок, Квітень 10, 2017 - 15:41

    Як приготувати великодній кошик, що туди класти? Що можна, а що не можна туди вкладати? Чи є у великоднього кошика якась християнська символіка? А що робити зі залишками освяченої їжі?

    У нашій народній традиції одним з серйозних моментів очікування Великодня є приготування великоднього кошика і освячення їжі в церкві, щоб потім на великодньому сніданку усією родиною споживати освячене. І вже тут в самому старті розпочинається традиційно український набір забобонів.

  • Середа, Січень 11, 2017 - 11:44

    В різдвяний час в соцмережах і на деяких сайтах знову розпочали гуляти фейки, які виглядають побожно і патріотично, але насправді є всього-на-всього вигадками, які не мають нічого спільного з реальністю.

    Фейк 1-ий. «7-го січня православне Різдво». Це твердження – фейк чистої води. По-перше, 7 січня – це 25 грудня за юліанським календарем і ті християни, які у визначені дати свят йдуть за юліанським календарем, фактично святкують Різдво саме 25 грудня за юліанським календарем, яке припадає на 7 січня за григоріанським календарем.

  • Четвер, Листопад 17, 2016 - 19:33

    Ніщо так не затуманює картину реального світу як міфи, які «пояснюють» реальність. Одним із широко розповсюджених міфів, який в Україні пустив коріння глибоке, розлоге і потужне є міф про начебто духовну Україну і бездуховний Захід. Більшість українських громадян настільки щиро переконані його правдивості, що навіть побувавши в країнах Заходу, вони залишаються в твердому переконанні, що цей міф – реальність.

  • Понеділок, Жовтень 3, 2016 - 16:06

    Цього літа довелося мені вітати в Галичині закордонних гостей – після Міжнародної конференції в Польщі вони вирішили відвідати і наш кутик колишньої Австро-Угорщини. Оскільки йдеться про активних мирян-католиків, які у своїй країні задіяні в житті Церкви, серед іншого їх цікавила можливость співпраці з однією католицькою інституцією в Україні.

  • П'ятниця, Вересень 9, 2016 - 16:24

    У теперішньому християнстві доволі часто можна почути про «Христа», який без будь-якої умови всіх прощає, нікого не засуджує, всіх оправдовує, який є супертолерантний, суперполіткоректний, інклюзивний у своєму підході до всіх, нікого не виключає із Свойого Царства.

    Насправді такий христос є ніким не іншим як тільки антихристом, оскільки такий христос немає нічого спільного з Ісусом з Назарету, Месією Ізраїля, Спасителем світу, Єдинородним Сином Божим. А біблійне слово антихрист, означає в першу чергу «замість Христа».

  • Середа, Серпень 17, 2016 - 14:44

    Нещодавно в глибинах світового павутиння Інтернету серед іншого наткнувся на доволі грубу критику кількох священиків, які радо глузували з «хлопської мови» в устах священика, тобто, йшлося про використання в мовленні наддністрянського говору. Чимось ці священичі глузування нагадали ситуацію часів Руської трійці. Адже і тоді було несприйняття «хлопської мови» в устах священика.

  • Понеділок, Липень 25, 2016 - 10:43

    За останніх кілька років з’явилася маса публікацій, які описують поганське капище на львівському Кайзервальді.  Серйозні й не дуже ресурси пишуть про те, що, начебто, там на Кайзервальді існувало якесь Святовидове поле з капищем чи то Святовиду, чи то Перуну. Найцікавіше, що всі покликання на існування, начебто, археологічно доведених фактів існування такого капища не ведуть до наукових джерел.

  • Понеділок, Липень 18, 2016 - 21:01

    Я вже певний час не є на парафії, то можу си трошка дозволити сі дивити, так си з боку на то житіє парафіяльноє.

    Але на самим початку мушу сказати жи то шо туткай потім пише не є так на кождій парафії, але на багатьох є. І офіційно заявити жи всяка схожість з реальними парафіями, людьми і особливо ксьонзами туткай є чистою випадковістю.  

  • Четвер, Червень 23, 2016 - 13:16

    Кінець місця червня для галичан і волинян – страшна дата. В далекому 1941р., коли московитські окупанти втікали перед німецькими, коли відкрилися страшні жерла тюрем НКВД, коли відкрилися неймовірні мордерства червоних «визволителів», здавалось на теренах колишнього Данилового королівства запанувало пекло.

    Різані по кавальчиках людські тіла, замуровані, розп’яті, живцем печені та варені, поневічені до стану, коли навіть батьки не могли пізнати своїх дітей, а діти – батьків. Такого народна пам’ять не пам’ятала і не приписувала жодним завойовникам.

Про автора

о.Орест-Дмитро Вільчинський - священик Львівської Архиєпархії УГКЦ, провідник місії "Товариство християнського життя 'Воїни Христа Царя'", керівник проекту "Католицький Оглядач"

 

 

 

 


 

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць