Масові зникнення дітей на Мадагаскарі. Вони стають жертвами торгівлі органами
У звіті поліція Мадагаскару повідомляє про 172 випадки зникнення людей упродовж року. 91 із них – діти. Кількість зростає щомісяця, а від червня викрадення трапляються майже щодня. Нещодавно на острові Нусі-Бе зникли дві дівчинки віком 8 і 13 років. Держава не може впоратися з цим жахом, розслідування заходять у глухий кут.
Як випливає зі звіту, люди зникають безслідно. Наймолодші наражаються на величезний ризик. Вони можуть стати жертвами торгівлі органами. Це явище поширюється. Діти зникають як зі столиці Антананаріву, так і з райського острова Нусі-Бе з кришталево чистою водою – «острова на острові», де на курортах туристи платять по 2 тисячі доларів на тиждень з особи.
«Тривога через викрадення має циклічний характер і тепер, на жаль, повторюється», – підтвердили в розмові з Vatican News італійські місіонери, які працюють на Мадагаскарі, о. Лука Форначарі та о. Франческо Мелоні.
«Викрадення дітей та молоді – це справжня пошесть. Розслідування щодо міжнародної торгівлі органами підтверджують, що саме це є моторошною причиною цих зникнень», – пояснює о. Лука, який нещодавно здійснив свою мрію – відкрив в університетський кампус у Манакарі, щоб дати молоді цього регіону справжнє майбутнє.
«Ми не можемо залишатися лише спостерігачами»
«Підтверджую, що викрадення сталися в одному із сіл на острові Нусі-Бе. Моя мама, яка там живе, стала свідком викрадення двох дівчаток. Це часте явище», – розповів Vatican News Клаудіо Оранж, працівник італійської благодійної організації Support and Sustain Children («Допомагай і підтримуй дітей»).
Єпископ Анцірабе Жан Паскаль Андріантсоавіна прокоментував: «Ми не можемо залишатися лише спостерігачами перед лицем того, що відбувається, цих убивств, винуватці яких залишаються на волі».
Безсилля пасивної держави
Конференція єпископів Мадагаскару намагається зрозуміти, хто отримує вигоду від усього цього. Військові, які перебрали владу у президента-деспота після повстання покоління Z у жовтні 2025 року, видаються неефективними. Вони не здатні впоратися з цим жахом.
У столиці мобілізували 1500 поліцейських для патрулювання вулиць і провулків удень та вночі. Однак решта острова – за винятком закритих зон, призначених для західних туристів, – залишається беззахисною.
«Коли люди відчувають, що розслідування не просуваються, а особи, відповідальні за ці злочини, продовжують діяти – причому дедалі нахабніше, – виникає страх», — сказала Кетакандріана Рафітосон із Transparency International. На її думку, за викраденнями та торгівлею органами стоїть безсилля пасивної держави.
Усе змінюється, щоб нічого не змінилося
Так вважають обидва італійські місіонери. Вони пояснюють:
«Люди тут лагідні, вони завжди терпіли утиски з боку можновладців. Але в жовтні минулого року знайшли в собі сили чинити опір і повалити диктатора».
За їхніми словами, від моменту повстання дотепер нічого не змінилося:
«Бідність, відсутність електрики, вода за нормами, вечори у темряві, з невеликою кількістю їжі на тарілці. Так тут живуть».
Їм вторить засновниця Support and Sustain Children Аріанна Мартіні:
«Державний переворот анітрохи не змінив долі молодих людей. Парадокс цього острова полягає в тому, що бідні живуть без води та електрики, тоді як усю воду спрямовують до курортів, обладнаних спа-центрами та всілякими предметами розкоші. Тому кожен проєкт, спрямований на те, щоб витягнути їх із болота безробіття, надзвичайно важливий».
Промінь надії
Місіонер о. Лука Форначарі не приховує задоволення тим, що завдяки допомозі Італійської єпископської конференції у Фарафангані вдалося створити католицький університет. Його заснували після реконструкції нижчої духовної семінарії.
«Головним напрямком навчання є сільське господарство. Наступним кроком має стати створення центру досліджень та вивчення морської економіки, щоб острів міг розвиватися, а жорстокість, несправедливість і бідність зникли», – пояснює о. Лука Форначарі.
About The Author
