Папа Франциск про завдання глобальної біоетики

Глобальна біоетика спонукає нас до глибокого та об’єктивного розрізнення цінності особистого та спільнотного життя, яке повинно оберігатися і підтримуватися також і в найважчих умовах. Про це говорив Папа Франциск, приймаючи у понеділок, 25 червня 2018 р., учасників XXIV Пленарної Асамблеї Папської Академії «За життя», що відбуватиметься у Ватикані від 25 до 27 червня на тему «Однакові з народження? Глобальна відповідальність», в рамках якої також пройде відкритий для всіх бажаючих семінар на тему «Глобальна біоетика».

Різні етапи та становища життя

Свої роздуми Глава Католицької Церкви розпочав із того, що наш підхід до «екології людини» повинен брати до уваги «етичну і духовну якість життя на всіх його етапах». Адже існує зачате життя, життя в період виношування, новонароджене, дитяче, підліткове, доросле, постаріле життя, а також – вічне. Існує життя в родині чи спільноті, як також – тендітне й уражене хворобою, принижене та маргіналізоване, відкинене немов непотріб.

«Мова завжди йде про людське життя. Це життя людських осіб, які населяють землю, створену Богом і поділяють спільний дім разом з усіма живими створіннями. Очевидно, що в біологічних лабораторіях життя вивчається за допомогою засобів, які дають змогу досліджувати його фізичні, хімічні та механічні аспекти. Це дуже важливі та незамінні дослідження, але вони повинні бути доповнені ширшою та глибшою перспективою, що присвячує увагу притаманно людському життю, яке приносить в картину світу чудо слова й мислення, почуттів і духа», – зазначив Папа.

«Прекрасна» робота життя і «брудна» робота смерті

Святіший Отець заохотив відповісти на запитання про те, «яке визнання людська житейська мудрість отримує з боку природничих наук?» і про те, «яка політична культура надихає дійсний захист і підтримку людського життя?». Він зазначив, що «прекрасна праця» життя полягає у народженні нової особи, її вихованню, в дбанні про її уразливість і рани, прищеплення до життя Божих дітей. А коли віддаємо дітей в руки нужди, вбогих засуджуємо на голод, а похилих віком – на самотність, чи ж не робимо власними руками «брудну» роботу смерті?

«Звідки, у дійсності, походить ця брудна робота смерті? Від гріха, – відповідає Папа. – Зло намагається переконати нас в тому, що смерть – це кінець кожної речі, що ми прийшли в цей світ через випадок і приречені розчинитися в нічому. Виключаючи іншого зі свого горизонту, життя зосереджується на собі та перетворюється у споживче благо».

Такий підхід засуджує нас на те, щоб перетворитися на «людину-дзеркало», яка бачить лише себе саму й нічого іншого. Це означає осліпнути й не бачити «життя та його динамізму», як дару, отриманого від інших, що повинен, у свою чергу, бути «відповідально» відданим на служіння іншим.

Біоетика – це захист людської гідності

Тому, за словами Папи, завданням біоетики, що має глобальний вимір, є «знешкодити спільництво з брудною працею смерті». Її відправною точкою для того, щоб окреслити цінність людської особи, має бути не хвороба чи смерть, але, радше, «глибока переконаність у невідкличній гідності людської особи, такої, якою її любить Бог, гідності кожної особи на кожному етапі й у кожних обставинах її існування».

Тіло – Божий дар

Святіший Отець звернув увагу на людське тіло, завдяки якому ми входимо в «безпосередні стосунки з навколишнім середовищем та з іншими живими істотами». Адже прийняття його, як «Божого дару», необхідне для того, щоби «прийняти увесь світ як дар Отця та спільний дім». Бо «логіка панування» над власним тілом підступно перетворюється в логіку «панування над створінням».

«Навчитися приймати власне тіло, дбати про нього та шанувати його значення, є суттєвим елементом екології людини. Також і цінування свого тіла в його жіночому чи чоловічому вираженні є необхідним для того, щоб розпізнавати себе самих у зустрічі з іншим, відмінним від себе», – сказав він, цитуючи енцикліку «Laudato si’».

Мужній моральний спротив

В цьому контексті Папа вказав на необхідність «акуратного розпізнавання фундаментальних відмінностей людського життя», як от «чоловіка та жінки, батьківства й материнства, синівства та братерства, соціалізації та всіх різних вікових етапів життя». Це стосується також «всіх важких умов і делікатних чи небезпечних» моментів, що вимагають «особливої етичної мудрості та мужнього морального спротиву», таких як «сексуальність і продовження роду, хвороба та старість, недостатність чи інвалідність, незабезпеченість та виключення, насильство й війна».

Цитуючи Апостольське напоумлення «Gaudete et exsultate», він підкреслив, що «захист невинного ненародженого, наприклад, повинен бути чимось зрозумілим, рішучим і пристрасним, бо на карті стоїть гідність людського життя, що завжди є священним, і цього вимагає любов до кожної людини, незалежно від стану її розвитку. Але однаково священним є життя вбогих, які вже народилися, що борсаються серед злиднів, покинутості, виключення, торгівлі людьми, прихованої евтаназії хворих і похилих віком, позбавлених опіки, нових форм рабства та будь-яких форм відкинення».

Глобальна антропологія

На думку Глави Католицької Церкви, в церковному навчанні та в християнському формуванні згадані теми моралі й людського життя повинні знайти належне місце в середовищі «глобальної антропології», а не лише обмежуватися питаннями етики та права.

«Глобальна біоетика спонукає нас, отже, – пояснив він, – до глибокого й об’єктивного розпізнавання цінності особистого та спільнотного життя, яке завжди повинно знаходити захист і сприяння, також і в найважчих умовах. Тому мусимо рішуче ствердити, що без належної підтримки відповідальної людської близькості, жодне чисто юридичне врегулювання чи технічні допоміжні засоби не зможуть самостіно забезпечити умови та стосунки, що відповідатимуть гідності людської особи».

Остаточне призначення життя

Врешті, Папа нагадав про необхідність запитувати про остаточне призначення життя, спроможне «повернути гідність» й дати відповідь на глибокі прагнення. «Життя людини, прекрасне настільки, щоб захоплювати, й тендітне, щоб померти, скеровує поза себе самого: ми нескінченно більші від того, що можемо зробити для себе самих. Життя людини, однак, є також неймовірно міцним, очевидно, що завдяки таємничій благодаті згори, в своїй мужності призивати справедливість і остаточну перемогу любові», – сказав Святіший Отець.