Святі мучениці Віра, Надія і Любов народилися в Італії. Їх мати, свята Софія, була благочестивою вдовою-християнкою. Давши своїм дочкам імена трьох християнських чеснот, Софія виховувала їх в любові до Господа Ісуса Христа.

Свята Софія і її дочки не приховували своєї віри в Христа і відкрито її сповідували перед всіма. Намісник Антіох доніс про це імператору Адріану (117-138), і той наказав привести їх до Риму. Розуміючи, чому їх ведуть до імператора, святі діви палко молилися, щоб Господь дав їм сили не побоятися мук і смерті. Коли вони постали перед імператором, всі присутні були вражені тим, наскільки вони були спокійні: здавалось, що їх покликали на якесь святкування, а не на муки.

Викликаючи сестер по черзі, Адріан переконував їх принести жертву богині Артеміді. Молоді дівчата (Вірі було 12, Надії – 10, а Любові – 9 років) залишались непохитними. Тоді імператор наказав жорстоко над ними познущатися: їх обпікали на залізній решітці, кидали в розпалену піч і в котел з кип’ячою смолою, проте Господь їх обергіав. Наймолодшу, Любов, прив’язали до колеса і били палками, поки її тіло не перетворилось на суцільну криваву рану. Зносячи небачені муки, святі діви прославляли свого Небесного Нареченого і залишались непохитними у вірі. Святу Софію піддали ще важчим випробовуванням: вона була змушена дивитись на терпіння своїх дочок. Проте вона виявила неабияку відвагу і весь час переконувала дівчат витерпіти муки заради Ісуса. Всі три дівчини з радістю зустріли свою мученицьку смерть. Їм відрубали голови.

Для того, щоб продовжити душевні страждання святої Софії, імператор дозволив їй взяти тіла дочок. Софія забрала тіла і з відвезла їх за місто, де поховала на узвишші. Три дні свята Софія непорушно сиділа біля могил своїх дочок, і там віддала свою душу Господу. Віруючі поховали її тіло на цьому ж місці.

Від 777 року мощі святих мучениць зберігаються в Ельзасі, в церкві Ешо.

Джерело: catholicencyclopedia.in.ua