Єдина католицька газета в Японії закривається після 102 років роботи

Зменшення читацької аудиторії та зростання витрат на друк і видання призвели до того, що після 102 років припинилося видання «Katorikku shinbun» – єдиної католицької газети в Японії. Останній її номер вийшов 30 березня. Редакція газети, прощаючись зі своїми читачами, повідомила, що 1 квітня запрацює сайт, на якому публікуватимуться актуальні новини з життя Церкви у цій країні та світі.

Інтернет витісняє паперову пресу – в Японії також

«Враховуючи поточний бізнес-ситуацію газети та поширення Інтернету, ми кілька років роздумували, як нам поширювати інформацію про Католицьку Церкву в Японії», – сказав ще у березні минулого року глава Конференції Католицьких Єпископів Японії кардинал Тарчізіо Ісао Кікучі. Тоді він повідомив, що єпископат вирішив «розпочати конкретну роботу зі створення нової форми інформування». Так, опівночі 1 квітня запрацював сайт Catholic Japan News (https://cj-news.org/), який поки що доступний лише японською мовою.

Церковні джерела також повідомили, що безкоштовний щомісячний друкований дайджест онлайн-новин розповсюджуватиметься серед усіх церков і католицьких інституцій в Японії, щоб допомогти тим, хто має труднощі з підключенням до Інтернету.

Від Токіо до Осаки

Перше число «Katorikku shinbun» було опубліковано в Токіо 1 січня 1923 року з ініціативи групи молодих мирян-католиків. Один із її засновників тоді писав: «Ми допомагатимемо Церкві і робитимемо все від нас залежне, щоб віруючі поширювали католицизм у суспільстві. Це місія католицької молоді». Але через кілька місяців,1 вересня того ж року, столицю країни вразив катастрофічний землетрус (так званий Великий землетрус Канто), який спричинив масштабні руйнування в місті та забрав життя понад 100 тисяч людей, тож редакція журналу була змушена переїхати до Осаки – приблизно за 500 км від Токіо – щоби продовжити роботу. Через дев’ять років вона повернулася до столиці, а видавцем газети став видавничий відділ Токійської архиєпархії.

Важкий час війни та післявоєнна відбудова

У 1930-х роках по всій країні посилилася військова диктатура та контроль армії майже над усіма сферами життя. Отець Шодзі Цукамото, який очолював журнал з 1937 року, згадував багато років потому: «Мені часто доводилося подавати звіти у відділ цензури одного з відділів столичної поліції та писати листи з вибаченнями».

Початок і час Другої світової війни був ще одним важким періодом для редакції. Цього разу головною проблемою була нестача працівників через призов чоловіків до армії, а також переривання надходження новин із-за кордону і, нарешті, обмеження в постачанні паперу. У результаті в лютому 1945 р. видання журналу довелося призупинити.

25 травня того ж року бомбардування знищило приміщення видавництва. За кілька днів до того комерційний менеджер редакції пауліст о. Ґвідо Паганіні зумів перенести друкарські машини, набір шрифтів і трохи паперу в підвал і запечатати їх там, захищаючи від вогню. Після закінчення війни все це обладнання можна було використати для відновлення виходу газети.

У 1950 році, перед обличчям фінансових труднощів, за видання монахи-паулісти взялися, але в 1973 році єпископи знову взяли його під контроль. Проте часопис залишався незалежним і цілком вільним щодо матеріалів, які в ньому публікувалися.

За матеріалами opoka.org.pl.