Серце Бога
Папа Бенедикт XVI говорив: «Автентична краса відкриває прагнення людського серця, те глибоке прагнення пізнавати, любити, виходити на зустріч іншим, досягати поза межі. Якщо ми визнаємо, що краса глибоко торкається нас, що вона ранить нас, що вона відкриває нам очі, тоді ми віднаходимо радість від того, що споглядаємо існування мистецтва і є спроможними вловити його глибоке значення».
Спробуймо з допомогою одного із витворів мистецтва роздумати над постаттю св. Марії Магдалини, і як Бог через цей витвір промовляє до кожного з нас.
Це скульптура американського митця Віктора Ісси під назвою «Серце Бога». Вона зображає момент зустрічі Ісуса і жінки, спійманої на перелюбі. Дослідники припускають, що нею була Марія Магдалина.
Марія Магдалина перебуває у місці свого найглибшого падіння. І Ісус приходить до неї саме тут.
Лиш уяви собі ситуацію, в якій жінку зловили на перелюбі. Вона в ту мить не попивала каву з якимось чоловіком у кав’ярні чи прогулювалась парком, будучи гарно вбрана. Ні, їх зловили на самому акті перелюбу, і такою як вона була – потягли на загальний засуд – цілком ймовірно повністю оголену. Автор скульптури зображає, що жінці вдалося прихопити якесь прикриття для тіла.
Отож, її привели до місця, де зібрались усі чоловіки міста, віком старші 14 років. Серед них міг бути її батько, її брати, її сини та її законний чоловік… І в ту мить, коли ті, від кого нещасна жінка чекала підтримки, любові, захисту чи опіки, беруться за каміння, вона відчуває повне спустошення. Здавалося б, гіршого становища, більшого сорому для жінки годі й уявити.
Замість підтримки приходить осудження, замість любові – використання, замість безпеки – повне спустошення, замість омріяного щастя – неминуча смерть.
І в цьому місці найбільшого падіння до неї приходить Ісус. Лиш погляньте як ніжно Він піднімає її. Він так близько наблизився обличчям до її обличчя. Це – дуже інтимний погляд.
Ця скульптура носить назву «Серце Бога». Тут Його серце дивиться на її серце. Він наче промовляє до неї: «Я тут, дивись на Мене. Я шукав тебе. Я завжди був поруч. Ти – прекрасна. Я люблю тебе. Я хочу для тебе найкращого. Все навколо – байдуже, лиш дивись на Мене».
———-
«Хто з вас без гріха, нехай перший кине в неї камінь». І знову, схилившись, писав по землі. Ів. 8,7-8
Як думаєш, яким міг бути той гріх, який чинили в той час ці чоловіки?.. Перед ними стоїть красива оголена жінка…Це цілком міг бути гріх пожадання. Не виключено, що хтось з присутніх там міг раніше чинити перелюб з нею, але їх не спіймали…
Ісус каже: «Хто з вас без гріха»… Він наче запитує: «Хто з вас дивиться на неї без пожадання?»
«Кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці»,- каже Ісус. (Мт. 5,28)
Варто зазначити, що в ті часи побачити оголене тіло жінки було непросто, адже жінки носили одяг, який прикривав тіло, а також не було телебачення, інтернету та журналів із відвертими зображеннями. Тому можемо припустити, що вигляд оголеної жінки в цих чоловіків спровокував пожадання.
В цьому місці глибокого падіння Марія Магдалина є символом кожного з нас, хто у своєму житті пережив стан, коли нас хотіли використати, коли нас виставляли на сором, коли нам радше хотілось, щоб земля під нашими ногами провалилась…
Та звернімо увагу на люблячий погляд Ісуса, Який так само дивиться на кожного з нас. Дивиться завжди і чекає на нашу взаємність.
Ця наша зустріч з Ісусом – коли Він показує себе нам у місці нашого найглибшого падіння – часто стає відправною точкою нашого шляху до святості. А цей шлях не означає, що ми стаємо безгрішними та непомильними. Шлях до святості полягає в тому, що після кожного нашого падіння ми будемо підніматись і знову й знову відповідати Богові: Я люблю Тебе також.
Один католицький священник прокоментував, що цей інтимний погляд очі-в-очі і серце-до-серця є наочним представленням того, чим є адорація. Власне під час адорації ми дивимось очі-в-очі на Ісуса. Але не лише ми споглядаємо Його, повністю присутнього в Євхаристії, але і Він в цей час дивиться таким інтимним поглядом на мене, на тебе.
Наступного разу, коли прийдеш на адорацію, згадай собі про цю скульптуру, про цей погляд Бога, сповнений любові до тебе. І пригадай, що Він завжди шукає тебе, Він завжди поруч, завжди любить тебе, а твоя справа – лише відповісти Йому: Господи, я люблю Тебе також…
Ця чудова скульптура Віктора Ісси є також наочним зображенням того, що відбувається під час Сповіді: я приходжу до Ісуса, розбитий, принижений, збезчещений своїми гріхами, а Він – люблячий і ніжний Господь – прощає мені і промовляє: «Я люблю тебе, іди і більше не гріши».
About The Author
