14 – 23 серпня 2015 року відбудеться десята міжнародна піша Проща родин мігрантів-заробітчан та всіх охочих із Самбора у Зарваницю

Події українського Майдану показали, що наш добрий Бог бажає, щоб у Державі здійснювалася суспільна справедливість, і люди (народ Божий) миротворче це здійснили, хоча й заплатили за це високою ціною. Помилкова надмірна надія на те, що Бог зробить лад у суспільстві без участі народу. Спільнота українських майданів показала, що біблійне вчення: всяка влада від Бога походить (пор.Муд. 6,1.3; Йо.19,11; рм.13.1) у чесних державах зводиться до єдиного носія Богом даної влади – Божого народу, який обирає собі представника. Як навчали в давнину: щойно такий Народ здатен у якийсь момент Духом Святим прозріти і розшифрувати, що обрані представники влади стали антибожі, безбожні. Тож народ Божий має обов’язок міняти цих перевертнів, які використали «святу владу» для грішного самозбагачення і загарбання свобод в інших.

Йдучи десятий раз у Прощу, долаючи понад двісті кілометрів, прочани дякуватимуть Богові, що відкрив нам очі. Ми розуміємо, що важка доля заробітчан, роз’єднані сім’ї, алкогольна залежність, байдужість та труслива боязкість долаються глибокою молитвою, особистою участю у здобуванні втраченого.

У 2006 році, ведений Святим Духом о. Василь Поточняк, започатковує Десятиденну пішу прощу родин мігрантів із Самбора у Зарваницю і окреслює її ціль та завдання. Проща – означає просити прощення за наші гріхи, гріхи нашої влади та цілого народу. Розуміючи глибину проблем о. Василь закликав покаятися і щиро просити в Бога прощення. Це був час, коли наша Держава 15 років як здобула незалежність, Церква вийшла з підпілля і могла без проблем славити Бога і проповідувати Добру Новину. Та ми надалі топталися на місці – процвітала корупція, егоїзм, зверхність і брехня, гріх нечистоти, вбивство ненароджених дітей. Щораз масовими ставали узалежнення та людська байдужість.

Задум першої десятиденної пішої Прощі із Самбора у Зарваницю, здавалося тоді, не був далекоглядним. Хотілося просто подякувати богові за Його опіку на чужині, бо, «якби не Бог, багато з нас не пережили б тих перших років заробітчанства в Італії». Так вважали перші 22 учасники понад двохсоткілометрового духовного походу у 2006 року.

Чому йдемо?

хочемо молитися за мир і єдність в Україні; за мудрість, порядність, патріотизм та професійність нашої влади; за мужність для нашого війська та правоохоронних органів; за терпеливість та небайдужість українців,

– хочемо молитися за українських мігрантів, за єдність усіх християнських родин;

хочемо випросити зцілення від важких недуг для терплячих;

молитимемось за душу спочилого отця Василя Поточняка;

хочемо побути ближче з Богом.

У Прощі не очкуємо рівних доріг, м’яких постелей, вишуканих страв, лагідних погожих днів. Але, пішовши десятиденну дорогу, кожен зможе «відбути реколекції (одні з кращих), цілоденно молитися, практикувати терпеливість і послужити милосердям». Ця жертва свідчитиме про духовну радість народу, який усвідомлює присутність Бога поміж себе!

Вихід із Самбора від храму Різдва Пресвятої Богородиці 14 серпня о 9.45 (початок Літургії о 7.00) за маршрутом: Самбір, Городище, Грушів, Меденичі, Жидачів, Ходорів, Рогатин, Бережани, Підгайці, Золотники, Зарваниця. Загальна відстань приблизно 220 км.

Благословляй кожного стрічного. Не пожадай жодної помочі та уваги, а віддавай сторицею за найдрібнішу пожертву хліба чи води. Хто тобі двері відкриє – переступи поріг як Христос, хто твої ноги обмиє – обдаруй миром Господнім, хто тобі постіль встелить – залиш благодать у цій господі!

«Прийди і подивися» (Ів.1,46)

Додаткова інформація на офіційному сайті Прощі із Самбора у Зарваницю http://palomnyk.at.ua

та за тел.:

(067) 711. 39. 06 – п. Андрій,

(066) 453. 93. 07 – п. Ігор

(067) 963. 57. 64 – п. Галина,

(095) 472. 43. 38 – п. Анна

Звернення о. Ігора Козанкевича, духовного наставника та координатора Прощі

Слава Ісусу Христу! Дорогі Сестро й Брате! Любий Паломнику!

З благословення Преосвященного Владики Йосифа (Міляна), Голови Пасторально-міграційного відділу УГКЦ, тривають приготування до десятиденної пішої прощі зі Самбора у Зарваницю, слава Богу вже десятої, ювілейної. Сьогодні з певністю можемо сказати, що наша проща – це Божий Дар для всіх нас. Найперше для мігрантів та їхніх родин. Сотні тисяч людей за часи незалежної України в пошуку заробітку змушені залишати свої домівки, рідних і особливо подружжя та малолітніх дітей. Часто нелегально, без знання мови, в щоденних переживаннях, небезпеках і приниженнях, роками не маючи змоги поїхати додому. В тому часі рідні діти вже виростають, а мама чи батько десь далеко, і немає можливості їм товаришувати в щоденному зростанні. Це величезний виклик для кожного мігранта, його родини, для Церкви і цілого суспільства.

У 2006 році, ведений Святим Духом о. Василь Поточняк, започатковує Десятиденну пішу прощу родин мігрантів із Самбора у Зарваницю і окреслює її ціль та завдання. Проща – означає просити прощення: за наші гріхи, гріхи нашої влади та цілого народу. Розуміючи глибину проблем о. Василь закликав покаятися і щиро просити в Бога прощення. Це був час, коли наша держава 15 років як здобула незалежність, Церква вийшла з підпілля і могла без проблем славити Бога і проповідувати Добру Новину. Та ми надалі топталися на місці – процвітала корупція, егоїзм, зверхність і брехня, гріх нечистоти, вбивство ненароджених дітей. Щораз масовішими ставали узалежнення та людська байдужість. Що кращого можна придумати в такій ситуації, як іти і каятися та перепрошувати за себе і за ближніх.

Першу прощу в Самборі розпочинали 22-є прочан. До нас доєднювалися нові люди. З кожним роком ставало все більше, у 2014 році нас було 420 паломників. Ми зростали чисельно і духовно.

Готуючись до Ювілейної прощі, в другу Неділю по Зісланні Святого Духа, читаємо Євангеліє про покликання учнів (Мт. 4,18-23). Ісус покликав також і нас: Тебе і мене. І продовжує сьогодні кликати нових учнів. З цієї нагоди задаймо собі запитання:

– Як Слово Боже почало жити в нас як спільноті і конкретно в Тобі, від того моменту як Ти пішов на Прощу?

– Як змінилося Твоє життя в часі після Прощі?

– Поділися цим з іншими. Дай свідчення, як Господь звільнив Тебе, і як сьогодні діє в твоєму житті.

Наша Проща є Божим Даром для всіх, хто нас приймає на обід чи ночівлю. Нехай через нашу присутність сходить Дух Святий на цих людей і їхні домівки. Нехай зціляться всі хворі і немічні, нехай ніколи нічого не забракне тим, хто щедро жертвує.

Пригадується маленьке село Писарівка на прочанській дорозі, яке нараховує десь 27 хат. Писарівчани не побоялися та прийняли на ночівлю нашу Прощу, яка в той час вже нараховувала 350 осіб. Мешканці цього села самі спали невідомо де, а багато взагалі в цю ніч не спали, і зробили все, щоб прославити Бога і захопити нас своїм прикладом віри.

Ще більшим Божим Даром Проща є для організаторів та всіх хто служить в часі Прощі. Ми маємо нагоду стати радісним, добрим і покірним знаряддям в руках Божих. Господь нас вибрав і довірив конкретне служіння, а труднощі є для нас Божим благословенням. Україна переживає трагедію війни. Щоденно гинуть люди, багато отримують поранення. Ворог скаженіє, бажаючи нас залякати, вимучити і знову поневолити, заганяючи в рабство ще більше від першого. ПРОЩА сьогодні є доброю нагодою для прослави, пожертви та перепрошення Бога задля спасіння нашого народу. Не змарнуймо цього шансу. Прийдіть самі і залучіть як найбільше людей – з Нами Бог!

Молюся за всіх Вас і поручаюся також Вашій ревній молитві.