17 правил доброї розмови з підлітком

Щоб когось пізнати, потрібно з ним розмовляти, бо знати особу означає набагато більше, ніж лише знати як вона виглядає. На жаль, часто навіть у сім’ях ми не маємо часу пізнавати людину, з котрою живемо. Як розмовляти з підлітком?

«Пізнавати» – це відповідне слово, бо це процес, який ніколи не завершується, бо внутрішній світ людини є також нескінченним, він змінюється і розвивається з перебігом років. Батькам має бути особливо важливо пізнавати своїх дітей. Досвід показує, що зовсім не легко заохочувати дитину, а особливо підлітка, розповісти щось про себе.

Дуже часто батьки самі несвідомо закривають своїх дітей і себе на діалог, а власне діалог є найкращим шляхом для пізнання іншої людини.

Перший принцип комунікації з підлітком – терпеливо слухати. Нічого не кажучи, не переконуючи, не займаючись в цей час чимось іншим. Це дуже важко, особливо, коли різні коментарі і поради самі злітають нам з уст. Молоді люди часто не хочуть нічого чути, вони хочуть тільки виговоритись. Якщо вони побачуть, що їх слухають, тоді будуть охоче говорити. Щоб легше відкривати дитину на діалог, потрібно розділювати її зацікавлення. Деколи вартує послухати музику, яку слухає дитина, переглянути з нею фільми, які їй до вподоби, прочитати ті ж книжки…

Прислухайся до потреб дитини, дозволь їй мати власні інтереси і настільки, наскільки можливо, підтримуй її. Якщо не можеш брати в них участь, то не недооцінюй їх і не висміюй. Не висміюй смаки підлітка, його симпатії, спосіб вирішення якоїсь справи і т.д.

Також можна допомогти власній дитині «відкритись» тоді, коли почнем сам розповідати про те, чим займаєшся, що тебе тішить в роботі і в житті. Це не обов’язково спрацює з першого разу, але, розповідаючи про своє життя, ми заохочуємо дитину робити так навзаєм. І тоді, коли нарешті почне щось розповідати, тоді… слухаймо!

Є кілька правил, що допомагають полегшити відкриття до діалогу:

1. Не влаштовуй допит, ставлячи забагато запитань

2. Завжди терпеливо вислуховуй відповіді

3. Не стався до підлітка як до дитини, але як до партнера

4. Час від часу попроси дитину про допомогу чи пораду

5. Уникай «проповідей», фраз на зразок: «Коли я була в твоєму віці…»

6. Говори коротко і конкретно

7. Не порівнюй: «Інші мають кращі оцінки, а ти що?» або: «Нічого не вмієш так, як і твоя мама»

8. Не критикуй, а поясни свої очікування

9. Не применшуй проблеми: «Нічого не сталось…»

10. Забороняючи щось, пам’ятай про аргументи і ніколи не кажи: «Ні, бо ні. І крапка», «Забороняю тобі і все», «Поки ти живеш в моєму домі, мусиш робити те, що я тобі кажу»…

11. Не маніпулюй дитиною, кажучи: «То я так себе тобі присвячую, а ти що?»

12. Не давай наказів: «Ти мусиш так зробити, бо я так кажу….», а попроси чи запропонуй вибір

13. Не ний

14. Частіше хвали підлітка, навіть за дрібниці

15. Не підвищуй голосу, а тільки дозволь синові чи доньці представити свою точку зору

16. Якщо дитина про щось запитує, завжди поянюй їй свою точку зору

17. Не роби вироків: «Ти ніколи цього не навчишся», «Мені постійно соромно за тебе».

Діалог – це швидше прийняття рішення, аніж представлення своїх поглядів. Він є шляхом до розуміння іншої людини, наближення до неї і співпраці з нею. Діалог є шляхом батьків до дитини.

Переклад: «Католицький оглядач» за матеріалами deon.pl