190 закордонних подорожей пап від Павла VI до Лева XIV і «білі плями» на карті папських візитів

787178764_1695678112562074_2875547832917247077_n

Від паломництва Павла VI до Святої Землі на початку 1964 року закордонні подорожі стали невід’ємною частиною понтифікатів пап. Хто подорожував найбільше, які країни найчастіше приймали понтифіків, а які досі чекають на папський візит? Про це розповідає КАІ з посиланням на німецький інформаційний портал katholisch.de.

Коли папа Павло VI (1963–1978) на початку січня 1964 року вирушив у триденне паломництво до Святої Землі, він увійшов в історію Церкви. Це була перша закордонна подорож папи в новітню епоху. Візитом до Ізраїлю та Йорданії Павло VI започаткував традицію, завдяки якій закордонні поїздки стали невід’ємною частиною понтифікату кожного наступного папи. Винятком був лише Іван Павло I (1978), понтифікат якого тривав лише 33 дні.

Павло VI

Після історичної першої подорожі до Святої Землі Павло VI здійснив ще 8 закордонних поїздок. Порівняно з наступними папами, ця цифра здається невеликою, але для того часу вона була справді вражаючою. Ці подорожі додатково зміцнили роль папства як глобального релігійного та політичного чинника на міжнародній арені.

Цікаво, що порівняно нечисленні подорожі Павла VI охопили всі шість населених континентів. Окрім двох поїздок Європою – до Португалії у 1967 році та Швейцарії у 1969-му – він відвідав Азію (Індія у 1964 році та Туреччина у 1967-му), Північну Америку (США у 1965-му), Південну Америку (Колумбія у 1968-му), Африку (Уганда у 1969-му), а також Австралію й Океанію у 1970 році.

Окрім паломництва до Святої Землі, особливо пам’ятним залишається його візит до США. 4 жовтня 1965 року Павло VI став першим папою, який виступив на Генеральній Асамблеї ООН у Нью-Йорку. Його заклик «Ніколи більше війни!» привернув увагу всього світу й увійшов в історію.

Іван Павло II

За понтифікату Івана Павла II (1978–2005) папські закордонні подорожі пережили справжній прорив і стали невід’ємною частиною служіння понтифіка. Не випадково його називали «папою-мандрівником». За майже 27 років понтифікату він здійснив 104 закордонні подорожі, відвідавши 127 країн. Цей рекорд досі залишається не перевершеним.

Перша закордонна поїздка Івана Павла II, лише через три місяці після обрання, пролягла до Домініканської Республіки, Мексики та на Багами. Відтоді він здійснював щонайменше чотири закордонні подорожі на рік, поступово відвідуючи всі континенти. Протягом свого понтифікату він побував майже в усіх країнах Європи, Африки, Північної та Південної Америки. Наприкінці його тривалого понтифікату на цих континентах залишилося лише кілька країн, де він не побував, зокрема в Європі – Білорусь і Сербія.

Особливо тісний зв’язок Іван Павло II мав зі своєю батьківщиною – Польщею. Він відвідав її дев’ять разів (якщо рахувати двоетапну поїздку в червні та серпні 1991 року як два окремі візити) – частіше, ніж будь-яку іншу країну.

Його перший візит до Польщі у 1979 році вважають одним із найважливіших папських паломництв в історії. У богослужіннях під час цієї подорожі взяли участь мільйони людей, а проповіді папи справили величезний вплив на суспільство.

Незабутніми залишилися його слова, виголошені під час Святої Літургії на площі Перемоги у Варшаві 2 червня 1979 року, напередодні П’ятдесятниці: «Нехай зійде Дух Твій і оновить обличчя землі. Цієї землі!»

Історики сьогодні вважають цей візит одним із ключових імпульсів до виникнення профспілкового руху «Солідарність» та, зрештою, падіння комуністичної системи у Східній Європі.

Тричі Іван Павло II відвідував сусідню Німеччину — у 1980, 1987 та 1996 роках. Особливо пам’ятною стала фотографія з його останнього візиту, на якій папа проходить через знову відкриті Бранденбурзькі ворота. «Тепер, коли я пройшов через Бранденбурзькі ворота, Друга світова війна і для мене закінчилася», – сказав згодом зворушений папа.

У 2001 році Іван Павло ІІ відвідав і Україну. Ця подія стала знаковою для зміцнення української Церкви та суспільної історії держави.

Бенедикт XVI

Коли Бенедикта XVI (2005–2013) обрали папою у 2005 році, йому вже було 78 років. Попри це, за майже вісім років понтифікату папа-німець здійснив 24 закордонні подорожі, у середньому по три на рік.

Вони привели Папу Бенедикта XVI на всі континенти, хоча основним напрямком залишалася Європа. Його перша поїздка, лише через кілька місяців після обрання, була пов’язана зі Всесвітніми Днями Молоді у Кельні у серпні 2005 року.

Під час наступних європейських подорожей Бенедикт XVI відвідав низку відомих паломницьких місць: Маріацелль (2007), Лурд (2008), Фатіму (2010) та Сантьяго-де-Компостелу (2010).

Особливо пам’ятним залишається його візит до Ізраїлю у 2009 році. Папа відвідав не лише місця, пов’язані з Ісусом Христом, а й меморіал Голокосту «Яд Вашем», Стіну Плачу та, як перший папа в історії, Купол Скелі.

Франциск

Ще на початку понтифікату у 2013 році Папа Франциск (2013–2025) заявив, що Церква повинна прямувати до «периферій світу» – до країн і суспільств, віддалених географічно, соціально чи економічно.

Сам він дотримувався цього принципу під час закордонних подорожей. Загалом за дванадцять років понтифікату аргентинський папа здійснив 49 закордонних поїздок. Багато з них пролягали саме до географічних «периферій».

Серед них були шість країн, які до того не відвідував жоден папа: М’янма (2017), Об’єднані Арабські Емірати (2019), Північна Македонія (2019), Ірак (2021), Бахрейн (2022) та Монголія (2023).

Франциск також здійснив кілька поїздок до Південної Америки. Його перша подорож у липні 2013 року привела його на Всесвітні Дні Молоді в Бразилії. Потім він відвідав Еквадор, Болівію та Парагвай (2015), Колумбію (2017), Чилі та Перу (2018).

Цікаво, що його батьківщина – Аргентина – протягом усього понтифікату так і не дочекалася візиту свого співвітчизника. Причини цього породжували численні припущення. Зокрема, висловлювалася думка, що Франциска стримувала політична напруженість у країні і він не хотів ставати інструментом у руках різних політичних сил.

Лев XIV

Понтифікат Лева XIV ще відносно молодий, але папа вже здійснив кілька закордонних подорожей, а нові візити заплановані на найближчі місяці.

Перша закордонна подорож папи, народженого у США, наприкінці листопада минулого року пролягла до Туреччини та Лівану. Приводом стала 1700-та річниця Нікейського собору.

Після одноденного візиту до Монако в березні Лев XIV у квітні здійснив десятиденну подорож Африкою, відвідавши Алжир – як перший папа в історії, – Камерун, Анголу й Екваторіальну Гвінею. Через кілька тижнів він також побував із кількаденним візитом в Іспанії.

До кінця цього року заплановані поїздки до Франції у вересні та країн Латинської Америки в листопаді. Під час останньої папа також відвідає свою другу батьківщину – Перу, де він раніше служив єпископом.

10 країн, які найчастіше відвідували папи

Країною з найбільшою кількістю папських візитів наразі є Франція – 12 (включно з одним візитом до заморського департаменту Реюньйон).

Друге місце посідають Польща та США – по 11 візитів. У випадку США враховано також перебування Павла VI на Американському Самоа та Івана Павла II на острові Гуам у Тихому океані.

На третьому місці – Іспанія з дев’ятьма візитами.

Португалія приймала папу вісім разів (включно з технічною посадкою в аеропорту Лісабона дорогою до Центральної Америки), насамперед завдяки паломництвам до Фатіми.

До першої десятки також входять Мексика – 7 візитів; Бразилія та Німеччина – по 6; Швейцарія та Туреччина – по 5.

Туреччина є єдиною країною, яку відвідував кожен папа від часів Павла VI. Там уже встиг побувати і Лев XIV.

Цікаво, що Аргентина й Ірландія, обидві країни з переважно католицьким населенням, приймали пап лише по два рази. Водночас папа Лев XIV оголосив, що включить Аргентину до своєї листопадової подорожі Латинською Америкою.

«Білі плями» на карті папських подорожей

Найбільшими «білими плямами» на карті папських подорожей залишаються Китай і Росія.

Те, що ці держави досі не відвідував жоден папа, пов’язано з невирішеними церковними та політичними питаннями.

Щодо Китаю, важливою перешкодою залишається відсутність дипломатичних відносин між Китайською Народною Республікою та Святим Престолом, визнання Ватиканом Тайваню, а також переслідування й обмеження щодо Католицької Церкви в Китаї.

У випадку Росії важливу роль відігравала позиція Російської Православної Церкви, яка в минулому неодноразово виступала проти папського візиту, розглядаючи Росію як частину власної сфери впливу.

Серед інших країн, які досі не приймали папу, – Білорусь, Лівія, Саудівська Аравія, Камбоджа, Малайзія та В’єтнам.