Французька Конституційна Рада захистила право католиків і фармацевтів на спротив сумління щодо евтаназії

Вищий конституційний орган Франції закріпив захист права на свободу сумління для католицьких установ та фармацевтів. Це рішення привітав архиєпископ Парижа Лоран Ульріх.

Офіційне оприлюднення закону про допомогу наприкінці життя у «Journal Officiel» 19 серпня супроводжувалося важливою перемогою у сфері свободи віросповідання та сумління.

Католицькі лікарні, госпіси та будинки для людей похилого віку не будуть зобов’язані дозволяти проведення евтаназії чи асистованого самогубства у своїх приміщеннях, а фармацевтів не можна буде примушувати готувати або видавати смертельний препарат. Про це повідомляє EWTN News.

Це положення про свободу сумління, закріплене завдяки офіційним роз’ясненням Конституційної Ради 14 серпня, привернуло значно менше уваги, ніж сам закон, ухвалений парламентом у липні. Закон активно підтримував прогресивний уряд президента Еммануеля Макрона, який просував його ще з 2023 року.

У пресрелізі щодо свого рішення Конституційна Рада – найвищий конституційний орган Франції – уточнила, що виняток для установ застосовується тоді, коли проведення процедури асистованого помирання є «явно несумісним» із їхньою статутною місією або характером діяльності. Водночас відповідне заперечення має бути офіційно зафіксоване в установчих документах або етичній хартії, а інші заклади повинні мати можливість задовольнити потреби людей у відповідному регіоні.

Щодо фармацевтів Конституційна Рада зробила окреме застереження, пославшись на статтю 10 Декларації Прав Людини і Громадянина 1789 року. Рада постановила, що приготування або видача смертельного препарату «може суперечити» особистим переконанням фармацевта.

У первинній редакції закону передбачалося, що якщо людина перебуває в лікарні або проживає у відповідному закладі, «керівник закладу повинен дозволити втручання медичних працівників, які беруть участь у процедурі», а також доступ усіх осіб, які супроводжують того, хто просить про смерть. При цьому закон не передбачав винятку для установ, які з релігійних чи етичних причин проти евтаназії.

Архиєпископ Парижа Лоран Ульріх привітав ці застереження у своєму посланні до вірних від 19 серпня, присвяченому набуттю законом чинності. Він назвав їх «можливістю» та висловив сподівання, що установи, діяльність яких полягає у допомозі тяжкохворим і професійній паліативній допомозі, «сприймуть ці застереження як заохочення зберігати свій особливий характер і залишатися місцями, де нікого не вбиватимуть».

Рішення Конституційної Ради від 14 серпня стало результатом, зокрема, офіційних звернень до неї декількох католицьких та pro-life організацій. Серед них були Фонд Жерома Лежена та Європейський Центр Права і Справедливості (ECLJ), що базується у Страсбурзі. Вони аргументували, що змушування релігійних установ приймати мобільні команди, які проводять евтаназію, «є явним порушенням їхньої свободи».

Іще під час розгляду законопроєкта у французькому парламенті сестра Аньєс, лікарка з конгрегації Малих Сестер Убогих, 3 березня виступила від імені французьких католицьких згромаджень, які керують лікарнями та будинками для людей похилого віку. Під час інтерактивного діалогу зі спеціальним доповідачем ООН з питань свободи релігії або переконань у Женеві вона заявила, що законопроєкт змушував би ці згромадження дозволяти проведення евтаназії на території їхніх установ або ризикувати отримати до двох років ув’язнення та штраф у розмірі 30 тисяч євро, застерігаючи, що таким чином їх могли б змусити «відступити від Божих заповідей», щоб продовжувати свою діяльність.

Фахівці з права звернули увагу на незвичайний характер цього рішення та відзначили значну роль католицьких організацій у відстоюванні права на свободу сумління.

Розелін Леттерон, професорка публічного права та авторка блогу «Libertés, Libertés chéries», зазначила, що Конституційна Рада обґрунтувала виняток для установ на іншій правовій основі, ніж пункт про фармацевтів: не на індивідуальному праві на свободу сумління, а на праві створювати об’єднання та вести діяльність відповідно до власних переконань , у поєднанні зі старою ідеєю, запозиченою із закону 1959 року про релігійні школи, про те, що установа може мати особливий «характер», який варто захищати.

Раніше французькі суди відкидали подібні вимоги про інституційні винятки. Зокрема, це стосувалося працівників органів реєстрації актів цивільного стану, які 2013 року відмовлялися реєструвати одностатеві шлюби, а також керівників відділень у лікарнях, які виступали проти проведення абортів у 2001 році. Леттерон прямо поставила питання, чи не хотіла Конституційна Рада «надати символічне задоволення католицькому лобі», і дійшла висновку: «Так».

Водночас директор ECLJ Грегор Паппенк закликав розглядати рішення від 14 серпня як «велику перемогу». За його словами, організація тепер «продовжить цю боротьбу в інших країнах, які вже легалізували евтаназію, щоб гарантувати свободу релігійних установ і там».

Французьке рішення Конституційної Ради не має обов’язкової сили для судів інших країн. Однак ECLJ планує відстоювати аналогічну позицію, спираючись на практику Європейського Суду з Прав Людини щодо автономії релігійних установ. Організація наголошує, що свобода віросповідання захищає не лише окремих людей, а й «спільноти та установи», а «право відмовитися від убивства має бути повністю визнане» і для тих, і для інших.

Фонд Жерома Лежена, який у своєму зверненні особливо наголошував на недостатньому захисті людей з інтелектуальною інвалідністю, назвав рішення Конституційної Ради «скандально мінімальним».

Президент фонду Жан-Марі Ле Мене заявив: «Фонд Жерома Лежена ніколи не змириться. Боротьба далека від завершення».

У фонді також заявили, що уважно стежитимуть за підготовкою урядом нормативних актів для реалізації закону та продовжуватимуть вимагати належного захисту людей з інтелектуальною інвалідністю.

About The Author