20 років постійної Адорації – не перервала її ні пандемія, ні землетруси

«Завдяки цій молитві Христос входить у наші домівки, родини та особисті історії», – наголошує Марія Паола Ренці, яка координує 168 щотижневих чергувань у церкві Божої Матері Милосердя в Асколі-Пічено. Уже двадцять років тут безперервно відбувається адорація Пресвятих Дарів, а до цього – протягом сорока років – молитва тривала в денні години.

«Навіть пандемія не перервала адорації, а Ісус у Пресвятих Дарах ніколи не залишався сам», – наголошує Марія Паола Ренці. Вона зазначає, що церква, розташована неподалік супермаркету й аптеки, стала для мешканців Асколі-Пічено оазою надії у похмурий час пандемії коронавіруса.

Адорація не припинилася і під час двох трагічних землетрусів, які сильно відчувалися в регіоні, – у 2009 та 2016 роках. «Ми робили все, щоб цей ланцюг молитви не перервався, люди дуже цього потребували», – зізнається Марія Паола Ренці.

У постійних молитовних чергуваннях беруть участь понад 250 людей, які підтримують безперервну євхаристійну адорацію, що відбувається тут 24 години на добу, сім днів на тиждень, цілий рік, без перерви.

Щотижнева присутність

58-річна Альфредіна Ферретті разом із чоловіком Клаудіо Вірґульті раз на тиждень проводить годину на адорації. Коли вони починали двадцять років тому, їхні діти були ще маленькими. «Спочатку нам доводилося ходити по черзі, а потім, коли діти підросли, ми могли залишати їх удома й ходити вже разом», – згадує жінка.

Упродовж багатьох років подружжя чергувало в суботу вранці – з 5-ї до 6-ї години. «Це вимагало певних зусиль, але винагородою була особлива тиша, яка панувала в цей час. Спочатку, коли чуєш слово “постійна”, думаєш: “назавжди!”. І це трохи лякає. Однак поступово ця щотижнева зустріч глибоко увійшла в наше життя, і тепер ми не можемо без неї обійтися», – зізнається Альфредіна Ферретті.

Її чоловік додає, що барокова церква, де відбувається адорація, надзвичайно красива, що сприяє молитві. «Мешканці називають її просто “церквою мітли”, оскільки тут діяло братство покутників, члени якого били себе невеликими батогами у формі мітли», – пояснює Клаудіо Вірґульті.

Молитва, започаткована під час Собору

Те, що в Асколі-Пічено ця молитовна практика так глибоко вкоренилася серед мирян міста та навколишніх населених пунктів, має давню історію. У 1965 році, в розпал ІІ Ватиканського Собору, тодішній єпископ Марчелло Морґанте, готуючись до Регіонального Євхаристійного конгресу регіону Марке, який мав відбутися наступного року в Асколі, вирішив призначити саме церкву Санта-Марія-делла-Каріта місцем щоденної Євхаристійної адорації.

9 жовтня 1965 року Пресвяті Дари урочистою процесією перенесли з катедрального собору та виставили в церкві, яка в наступні десятиліття стала духовними легенями єпархії.

Понад сорок років молитва тривала тут у денні години, аж поки 2006 року її не поширили на всю добу.

Адорація – серце єпархії

Ініціатором цієї справи був капуцин отець Феделе Сальвадорі, засновник спільноти «Волонтери Євангелія». Він прагнув, аби безперервна адорація стала «серцем єпархії, немов невгасимий вогонь».

Отець Феделе також забезпечив постійну присутність кількох богопосвячених жінок із заснованої ним спільноти. Їм доручили опікуватися церквою та координувати мережу адораторів.

Щоб підготувати перехід до цілодобової адорації, до Асколі запросили отця Хусто Ло Феудо, місіонера Пресвятих Дарів, який проводив місії в парафіях, аби зібрати необхідні заявки охочих долучитися до чергувань.

1 червня 2006 року безперервна адорація стала реальністю.

Марія Паола Ренці, яка належить до спільноти «Волонтери Євангелія», наголошує, що цей досвід приніс багато благодатей. «Однак найважливішим плодом є не щось надзвичайне, а постійне переживання того, що Христос входить у домівки, родини та особисті історії», – зізнається вона.

Вона наголошує, що безперервна адорація допомагає продовжувати те, що ми досвідчуємо під час кожної Святої Літургії. «Звичайно, це вимагає заангажування та постійної праці. Ісус постійно посилає нових людей, які хочуть Йому поклонятися. Ця молитва не тривала б двадцять років, якби не було постійної зміни учасників. Ми не переживали настільки серйозних труднощів, щоб довелося її припинити», – розповідає Марія Паола Ренці.

Тим часом вогонь постійної адорації непомітно поширюється регіоном Марке. Нині там уже діють вісім таких осередків. Останній із них відкрився 8 травня в Пезаро, у церкві св. Йосифа, зазначає КАІ.