28 лютого у храмах Самбірсько-Дрогобицької єпархії поминали покійного владику Юліана

28 лютого у храмах Самбірсько-Дрогобицької єпархії поминали покійного владику Юліана (Вороновського), першого єпарха Самбірсько-Дрогобицького, що три роки тому в цей день після важкої недуги відійшов до Господа по вічну нагороду.

Увечері, 28 лютого, у Дрогобицькій духовній семінарії відбувся вечір-пам’яті, присвячений владиці Юліану (Вороновському). Споминами про першого Самбірсько-Дрогобицького єпарха поділився владика Григорій, єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії, о. Петро, єромонах Студійського уставу, сестри-студитки.

«Сьогодні ми згадуємо владику Юліана для того, щоб його життя стало для нас прикладом, щоб ми забажали його наслідувати і могли називати себе його духовними дітьми», — сказав владика Григорій.

Єпископ розповів, що владика Юліан мав довірливі стосунки з Богом, про Якого розповідав як про свого Отця, Якого добре знав і міг віддати в Його руки і своє життя, і життя тих, що були поруч з ним.

«Якщо владика Юліан пообіцяв за щось молитись, то це вже було 99 % успіху справи», — такими словами охарактеризував проповідник любов до молитви першого єпарха Самбірсько-Дрогобицького.

Для свого духовенства і вірних владика Юліан був людиною незламної віри і прикладом лагідності. «Його доброта була неземного походження, тому слова — „дитинко“, „синцю“ — були чимось самозрозумілим», — додав проповідник.

За словами проповідника, з особливою батьківською турботою владика Юліан ставився до семінаристів, на яких дивився як на майбутнє Церкви. «У ваших обличчях він бачив світле майбутнє тієї Церкви, яка так багато перестраждала, пройшовши свою хресну дорогу», — сказав владика Григорій.

Священиче служіння владики Юліана припало на підпільний період історії УГКЦ, тому Христовий архиєрей мав чітке уявлення майбутнього нашої Церкви. «Він залишив нам усім великий заповіт, який ми маємо виконати в ім’я його пам’яті — це любов до нашої Церкви, розбудова її та увінчання Патріархатом», — наголосив проповідник. Для владики Юліана слова про патріарший устрій Церкви не були якоюсь простою декларацією, але справою, що вимагає від кожного великої праці, жертви і подвигу.