Важкі питання. Яка різниця, є в паспорті штамп про шлюб чи ні?

ПИТАННЯ: Якщо чоловік і жінка вирішили повністю подарувати себе один одному, хіба вони вже не чоловік і дружина? Яка різниця, є у них штамп в паспорті чи ні?

ВІДПОВІДЬ: Сьогодні дуже поширена така ситуація: юнак і дівчина живуть разом, вони мають намір присвятити себе один одному на все життя.

Але чи є цей намір шлюбом?

По-перше, якби співжиття було рівнозначно шлюбу, то чому б не зареєструвати його, не “поставити штамп»? Ті, хто зволікають з цим, прекрасно усвідомлюють, що шлюб – це зобов’язання, в той час як співжиття таким не є.

Вступаючи в шлюб, чоловік і жінка говорять «так» перед Богом і перед суспільством. Не тільки в обряді одруження в церкві, а й у цивільному ритуалі (якщо мова йде про невіруючих або нехрещених людей) вимовляються слова про вірність.

Коли є зобов’язання вірності, то, зрозуміло, подружжя бере на себе і відповідальність в разі невиконання прийнятих зобов’язань. Саме ця частина «банкету» спонукає деяких приймати бажане за дійсне, виправдовуючи небажання піти в ЗАГС тим, що для любові не потрібен ніякий штамп.

Саме тому як Церква, так і суспільство визнає шлюбом тільки такий союз, в якому прийняті взаємні зобов’язання, і не обмежується «добрими намірами», а вимагає певних актів, прийняття особистої позиції в присутності свідків і в присутності представника влади.

Крім того, інститут шлюбу значно впливає на соціальну тканину, оскільки він передбачає певні права і обов’язки в суспільстві. Двоє не є більше окремими громадянами, але єдиним цілим. Цей союз включає також і дітей, які мають право рости в надійному контексті законної сім’ї.

Суспільство також приймає певні зобов’язання по відношенню до інституту сім’ї, захищає його і заохочує. Навіть суспільство не визнає шлюбом співжиття, побудоване на одних лише намірах і яке виключає публічне зобов’язання. Будь-які наміри, навіть найблагіші, повинні підтверджуватися діями. В даному випадку мова йде про прийняття відповідальності у вигляді укладання шлюбу.