Слово Митрополита Львівського на Неділю святих Отців

У неділю, 28 травня 2017 року, в смт. Щирець (Пустомитівський р-н) відбувся з’їзд молоді Пустомитівського і Сокільницького деканатів Львівської Архиєпархії УГКЦ. Розпочалося свято з Архиєрейської Божественної Літургії, яку звершив Високопреосвященний Кир Ігор, Митрополит Львівський УГКЦ.

Слово Митрополита Львівського на Неділю святих Отців

Ді 20,16-18,28-36; Ів 17,1-13.,

Достойні сестри і брати, гідні перед Господом молоді молільники, радію й дякую Богові з усіма вами та за усіх вас. Найважливіша річ у житті людини: жити правдиво по-християнськи. Наше життя на землі подібне до життя туристів, які приїжджають в певні місця чужої країни чи своєї держави, залишаються там на кілька днів й повертаються додому. Хоч людина живе кілька десятків років, а колись жила кілька сотень років, усе одно, це – незначна капля у порівняні з вічністю, що її тривання не має кінця. Про вічність необхідно завжди пам’ятати! І нам, віруючим людям, відомо, що вічність для народів, для кожної особи, не буде однакова, про це повідомив та усіх перестеріг Ісус Христос: «І підуть ті на вічну кару, а праведники – на життя вічне» (Мт 25,46). За щасливу вічність слід змагатися, сам Спаситель так проголосив: «Від часів Йоана Хрестителя і понині Царство Небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його» (Мт 11,12). Не йдеться про фізичну силу, але розходиться про духовні зусилля, які треба скеровувати на практику любові Бога та ближніх, на виконання волі Бога, що міститься у Заповідях Божих. Святий апостол Павло пояснює цю боротьбу: «Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах» (Еф 6,12). Дуже цікаво те, що людині легко й просто практикувати гріх, порушувати волю Бога, натомість, трудніше практикувати чесноту, жити чесно, зберігаючи Божий закон. Наслідок первородного гріха зробив на людстві велику рану, яку зцілив Ісус Христос своєю смертю та воскресінням. Однак, вільна воля людини ослаблена і, коли вона не прибігає до Господа, не зове Христа на допомогу – падає, вибираючи гріх. Святий говорить: «… я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те роблю» (Рм 7,15). Людині необхідно проявляти чуйність, пам’ятаючи про свою слабкість: «Чувайте ж, моліться, щоб не ввійти в спокусу. Дух бадьорий, але тіло кволе!» (Мр 14,38). Ісус Христос дарував людям спасіння з тим, що його необхідно навчитися взяти, прийняти у своє життя. Цю правду належить збагнути, поставити на визначне місце, бо це – рівень щасливої вічності.

Сьогодні згадуємо про святих Отців I-го Нікейського Собору, які зібралися 325 року. 318 єпископів, багато священиків та чернецтва прибули на цей Собор. На Собор прибув священик Арій та 17 його прихильників. Йшлося про Арія, який проголошував єретичні, блудні, науки про Бога. Він стверджував, що Бог став Отцем тоді, коли створив Сина, щоби цей довершив створення світу. І тут уже багато великих помилок, за які Арія осудили святі Отці, бо приписував створення Сина, допускав, що був час, коли Сина не було. Тим самим перекреслював рівність Божих Осіб. Заперечував в Ісуса людську душу, навчав, що Святого Духа створив Син Божий, тому він нижчий від Сина тощо. Арій та його поклонники вперто тривали при своїй науці, за що були виключені зі святої Церкви Отцями Собору. Енциклопедійні джерела подають, що Арія вигнано до Ілірії, повернувся 328 року з вигнання, завдяки втручанню впливових осіб. Згодом, жалів і був реабілітований на синодах в 335 році у Тирі та Єрусалимі. Помер напередодні урочистої реабілітації («Католицька енциклопедія», Люблін 1995). Святий Іван Золотоустий називає вчення Арія біснуватістю, який відпав від здорової віри, хоч утримував ім’я християнина (св. Ів. Золот., «Про священство», Слово 4-те, п.4). Дякуймо святій Церкві, святим Отцям, які пильнували й пильнують її вчення, відтинають усякі єресі та схизми, які появляються через гординю та впертість певних осіб. На Нікейському Соборі святі Отці склали й проголосили «Символ віри», що відмовляємо кожного дня і на кожній Службу Божій. Тому важливо дорожити святою Церквою та її вірою, бо зберігання цього вчення веде до спасіння!

Сьогоднішній з’їзд молоді деканатів, свідчить про віру в одного Бога, як Творця і Спасителя наших душ. Відома євангельська історія про юнака, якого зацікавила справа спасіння. Він приступив до Ісуса з питанням, що йому чинити, щоб бути щасливим у вічності? Спаситель вказав йому на заповіді. Той відповів, що він їх зберігає своїм життям від дитинства, мимо того, відчуває якусь недостачу. Бажав чогось більшого, «великого»! Ісус йому на те, щоб продав майно, бо посідав велике та йшов за ним. Юнак відмовився від такого покликання, тому що багатства мав в руці, а вічність йому здавалася далекою. Засмутився, почувши відповідь Христа. А Бог дав йому найкращу пораду, юнак почув про найкращий спасенний шлях для себе. Слова Учителя не знайшли місця в серці молодого чоловіка. Вріс у майнові справи, хоч старався про зберігання Божого закону. Не прийняв умов досконалості, які запропонував Христос. Відійшов. Розраховував на слова вимріяної своєї досконалості, але не такі, як йому прорік Спаситель. Щоб осягнути досконалість, необхідно відрікатися багато речей кожній людині. Тут не йдеться, лише, про майнові справи. Хтось вростає в життя так, що друзі, заняття, щоденні потреби, рух, забави, веселощі тощо, втомлюють особу, а вона цього не бачить. А це може привести до втрати вічного щастя. Тому Син Божий пропонує поглянути на своє життя з іншого боку: відсунути певні речі, відсторонити їх і поставити на перший план дбання про свою душу. Вона – найдорожча, найцінніша, посідає більшу вартість, як усі скарби світу (пор. Мт 16,26). Хай Святий Дух дає усім розуміння про необхідність щирого дбання за спасіння своєї душі. Це усім під силу, хоч не усім під силу стати багатими й посідати велике майно. Пресвята Богородице дай нам ласку розуміння вартості нашої душі.

Дякую отцеві Любомирові Гладюку та його співпрацівникам за організацію цього молодіжного заходу! Висловлюю вдячність отцю Тарасу Фітьо та церковній спільноті, місцевій владі, волонтерам, доброчинцям, всім, хто старався про добре проведення даного зібрання! Хай Бог усіх благословить духовними дарами й дає мудрості та сили для гідного християнського життя!

+ Ігор
Митрополит Львівський, УГКЦ