У Львові рукоположили наймолодшого католицького єпископа у світі Едварда Каву

Сьогодні, 21 червня, у Львівській митрополичій базилиці відбулися єпископські свячення Едварда Кави, єпископа-помічника Львівської архидієцезії, якого 13 травня 2017 року Святіший Отець Франциск призначив єпископом-помічником Львівської архидієцезії Римо-Католицької Церкви. 39-річний Едвард Кава став наймолодшим католицьким єпископом у світі.

Головним святителем був архиєпископ Мечислав Мокшицький, Львівський митрополит, а співсвятителями — архиєпископ Клаудіо Гуджеротті, Апостольський Нунцій в Україні, та єпископ Станіслав Широкорадюк, ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії РКЦ.

Єпископат РКЦ України з’їхався з цієї нагоди до Львова.

В урочистості взяв участь Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук, єпископи та священики УГКЦ.

На урочисту хіротонію прибули єпископи та священики з України, Польщі, Словаччини, Угорщини, Італії. Приїхали францисканці з різних міст, серед яких Провінціал краківської провінції францисканців конвентуальних та інші. Участь взяли священики з Православних Церков, представники влади, дипломати.

Перед Службою Божою єпископа-номінанта зустрічали парафіяни з його рідної парафії — Мостиська, що на Львівщині.

На початку Меси Львівський митрополит РКЦ архиєпископ Мечислав Мокшицький закликав оточити Едварда Каву своїми молитвами.

Номінацію зачитав секретар Єпископату України єпископ Віталій Скомаровський. Вірні в катедрі зустріли це оплесками.

Під час проповіді Львівський митрополит РКЦ архиєпископ Мечислав Мокшицький сказав, що Едвард Кава вписується в історію Львівської архидієцезії, як п’ятий єпископ з францисканської родини. «Нехай Господь благословить тебе і веде шляхами бл. Якова Стрепи і св. Йосифа Більчевського», — закликав архиєпископ Мокшицький Едварда Каву виконувати така важке завдання, якого від нього очікує Церква і вірні. Вірних архиєпископ заликав підтримувати молитвою нового ієрарха.

Подаємо повний текст проповіді:

Гомілія Митрополита Львівського архиєпископа Мечислава Мокшицького під час єпископського рукоположення Едварда Кави OFMConv

«Екселенції Отці Архієпископи та Єпископи!
Екселенції Отче Архієпископе Апостольський Нунцію!
Ваше Блаженство, архиєпископе Святославе!
Всечесні Отці!
Брати і Сестри богопосвяченого життя з Генеральним Асистентом о. Яцеком та Краківським Провінціалом о. Мар’яном на чолі!
Дорогі Батьки і Родино єпископа Едварда!Улюблені вірні нашої Дієцезії та Гості!

«Благословенний, хто боїться Бога» — так ми співали у приспіві респонсорійного псалма і з тими словами зупиняємося сьогодні у нашому соборі щоб бути свідками єпископського рукоположення, вибраного і призначеного для нашої Церкви, нового єпископа-помічника отця Едварда, який вписується в історію Львівської архидієцезії, як п’ятий єпископ з францисканської родини.

Так склалося, що понад шістсот років тому троє перших митрополитів Львова було францисканцями, з блаженним Яковом Стрепою на чолі, а в найсучаснішій історії служіння єпископа-помічника вершив о. Рафал Кєрніцкі. Францисканський дух, отже, не чужий у Львівській митрополії, ба навіть можна сказати, що він залишив великий слід при основах творення та організації нашої архидієцезії. Тому ми з радістю приймаємо це призначення, що вписується в історію, сподіваюся, значним чином, також через факт його оголошення у соту річницю Фатімських Об’явлень, як знак і необхідність покаяння та примирення.

В одній зі своїх промов після отриманого призначення єпископ-номінат сказав: «Я ніколи про це не думав, навіть не мріяв, і зовсім не думав про єпископство, коли я відкрив моє покликання у віці 17-ти років. Це було дуже далеке від мене.»

Думаю, що дві тисячі років тому, коли Ісуса зупинився на березі Галилейського озера і промовив до св. Петра, тоді в його житті теж далеким було покликання і те, що він стане Скелею Церкви.

Подібно мабуть було і в житті св. Павла, котрий як вчений фарисей, що ревно беріг віру та звичаї, коли вирушив до Дамаску не припускав, що з гонителя Христа, стане ревним апостолом Бога, який є Любов’ю.

І святий Франциск Ассизький, який марив про те, щоб бути кимсь великим і досягнути слави, також не припускав, що поміняє лицарські шати і благородство на вбогий габіт. Він і не думав, що багатство, яке мав поміняє на вбогість, проповідуючи світові дорогу миру та добра.

Кожен з нас тут присутніх може сказати, що і я не сподівався того, що приготував Бог, щоб я несучи служіння спільноті Церкви, ділився покликанням, не лише як єпископ, священик, чернець але свідок Євангелія, що вірить в Христа.

Тому разом із псалмоспівцем можемо і ми, по відношенню до свого християнського життя, сказати: «Благословенний, хто боїться Бога, заповіді Його дуже любі йому.»

Тому сьогоднішня урочистість є святом для всіх нас, які вибираючи Ісуса, знайшли радість у Його заповідях та Євангелії, віддаючи свою долю в Його руки і наші мрії перетворили на Його волю, наші думки на Його слова.

І це істинне покликання, яким обдарував нас Бог, щоб ми були знаком Благої Звістки про спасіння, хреста, що є нашою гордістю та істини і любові, які є в Церкві.

Улюблені Брати і Сестри!

В кожен час Бог кличе людей, щоб були особливим знаком.

Так було, коли Ной будував Ковчег, щоб врятуватися від потопу.

Так було, коли Всемогутній промовив до Авраама і обіцяв йому, що він стане батьком народів, що покладатимуть надію в Богові.

Так було, коли Мойсей очолив дорогу до свободи, за якою тужив Вибраний Народ.

Так було, коли Бог послав свого Єдинородного Сина для відкуплення всього людського роду.

Так було, коли у руїнах церкви св. Деміана під Ассизі св. Франциск стоячи перед хрестом, питав Ісуса: «Що мені робити», — і у відповідь почув: «Франциску, відбудуй мою Церкву».

І так є сьогодні, коли він кличе сина цієї землі, щоб в часі війни та неспокою, поставити його пастирем, котрий несе мир і добро.

У своєму єпископському гербі ти розмістив францисканський хрест, щоб як святий Бідняк з Ассизі відбудувати зруйновані відносини між людиною та Богом, щоб піднести тих, які впали і вийти на зустріч блукаючим.

Ти розповідав, що коли відвідував свого старшого брата, який раніше від тебе вибрав францисканську дорогу життя, то у францисканському монастирі побачив фотографію двох молодих францисканських мучеників з Перу, сьогодні вже блаженних Міхала і Збіґнєва. Тоді їхня смерть тебе дуже зворушила, торкнулася і промовила до тебе, допомагаючи вибрати для себе життя за Уставом св. Франциска, живучи за Євангелієм в убогості, чистості та послуху.

І може тому, у твоєму гербі є теж Пасхальний Агнець, щоб у Ньому ти омив свої шати і вибілив в Його крові, так як це вчинили мученики з Перу, на могилах яких прості індійці з Паріакотто написали: «Сильні вірою. Палаючі любов’ю. Посланці миру аж до мученицької смерті».

Ми не бажаємо тобі мучеництва, але очікуємо, що ти будеш укріплювати нас сильною вірою, що палатимеш любов’ю і станеш посланцем миру.

Здається, що такої дороги очікує від тебе не лише Церква в Україні, але й Францисканський Орден, брати з якого приготували для тебе єпископський перстень з реліквіями блаженних Мучеників з Перу.

Отче Єпископе Едварде!

Цей шлях ти бажаєш реалізувати, опираючись на Святе Писання, яке теж є в твоєму гербі. А воно сьогодні говорить дуже чітко і конкретно, залишаючи пересторогу Ісуса: «Уважайте добре, щоб ви не чинили ваших добрих учинків перед людьми, які бачили б вас, а то не матимете нагороди в Отця вашого, що на небі.» Будь, отже, автентичним в тому, що чинитимеш.

Далі Ісус говорив: «Отож, коли даєш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри по синагогах та вулицях, щоб їх хвалили люди. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду.» Будь, отже, добрим, не тому щоб тебе хвалили, але щоб досягнути святості.

І далі говорив Ісус: «А коли молитеся, не будьте як ті лицеміри, що люблять навидноті молитися по синагогах та на перехрестях, щоб показатися людям. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду.» Перебувай в молитві і проси Ісуса, щоб з Ним ти міг вчинити великі речі.

І останнє повчання з сьогоднішнього Євангелія: Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє обличчя, щоб було видно людям, мовляв, вони постять. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду.» Будь, отже, у єпископському служінні покірний, тобто завжди правдивий, щоб подобатися Богові, а «Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі».

Так сьогодні промовляє Бог і нехай те слово буде для тебе даром, яким ти обдаруєш спільноту Львівської Церкви.

Улюблені Брати і Сестри!

Важке завдання поставила Церква перед новим єпископом. Я вірю, що в цьому завданні вона не залишає його самого. Тому прошу всіх, щоб ми супроводжували єпископа Едварда у звершенні того завдання. Господь Ісус сказав: «Носіть тягарі один одного». І ті слова залишаються завданням для нас. Це ми повинні нашими молитвами підтримувати його служіння. Це ми повинні нашою приязню супроводжувати його у проповідуванні Слова Божого. Це ми, повинні просити благословення для нього. Це ми повинні закликати до Прекрасної Зірки Міста Львова, Милостивої Владичиці, щоб вона захищала його і берегла від атак злого. Він має право очікувати від нас такої підтримки, а ми маємо обов’язок давати йому таку підтримку. Тому вже сьогодні, на початку твого єпископського служіння закликаємо:

Нехай Господь поблагословить тебе, і нехай Він тебе стереже!

Нехай Господь засяє на тебе лицем Своїм, і нехай буде милостивий до тебе!

Нехай Господь зверне на тебе лице Своє, і хай дасть тобі мир!

Єпископе Едварде! Нехай Господь благословить тебе і веде шляхами бл. Якова Стрепи і св. Йосифа Більчевського. Амінь.»