#ПохвалаБогородиці 14. Богородиця — Вчителька довіри до Бога і людей
Чеснота довіри є ключовою у відносинах між особами. Без довіри ми не можемо налагоджувати здорових і тривалих стосунків як із людьми, так і з Богом. Водночас мусимо ствердити, що недовіра глибоко закорінена у людській душі і проявляється у різних формах в наших стосунках з Богом і з людьми: як підозріливість, як страх, як упередження, як нехіть, агресивність, тощо.
Недовіру засіяв в людську душу змій-спокусник на світанку існування людського роду, коли, наблизившись до Єви, поставив їй підступне запитання: «Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саді?» (Бут. 1, 3). Підступ і хитрість лукавого крилася в маленькій частці «не», якою він перекрутив усю суть заповіді Бога. Річ в тім, що Бог сказав людям: «З усякого дерева в саду їстимеш; з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш; з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш» (Бут. 2, 16–17). Але маленького додатку «не» вистачило, щоб посіяти сумнів у душі співрозмовниці, яка спершу пробувала «захищати» Бога, а потім і сама почала хибно інтерпретувати Божу заповідь: «Нам дозволено їсти плоди з дерев, що в саді. Тільки плід з дерева, що посеред саду, Бог наказав нам: „не їжте його, ані не доторкайтесь, а то помрете“» (Бут. 3, 2–3). Тепер вже Єва додала дещо до слів Божих, сказавши, що Бог не дозволив навіть доторкатися до дерева пізнання добра і зла». І це був знак, що недовіра, посіяна лукавим, почала проростати в серці жінки. Чим все закінчилося, ми всі добре знаємо з біблійної історії і з історії власного життєвого досвіду: втрата раю, взаємні упередження, оскарження і агресивність між людьми, які спричинили і спричинюють впродовж історії великі страждання і трагедії.
Щоб відновити Божий лад у нашому житті і в людській історії, нам треба відновити в наших душах духа довіри. Свого часу Блаж. Любомир в одному інтерв’ю ствердив сумну істину, коли казав: «Недовіра нищить українське суспільство». Недовіру ми успадкували не лише від праматері Єви, але і від комуністичного минулого, в якому панувала ментальність страху, тотального контролю і доносів. Вороги нашого народу всякими способами намагалися цю недовіру посилювати: протиставляючи Схід Заходові, україномовних — російськомовним, православних — католикам тощо. Почасти ці зусилля приносили свої плоди. Щойно тепер ми відкриваємо, яка остаточно ціль стояла за цими зусиллями лукавого і наших ворогів: наш а погуба як українців, як вільного народу. Бо ворог, виявляючи своє диявольське обличчя, вже не ховається за маскою «турботи» про «русскоязичних» чи «православних», — він безжалісно вбиває всіх, не дивлячись на мову, на конфесію чи на політичні вподобання…
Наш «український світ» потребує очищення. І Богородиця готова нам у цьому помогти. Вона робить це, перш за все вказуючи на Бога, який має у серці «благовоління» до своїх дітей. Бог плекає у своєму серці тільки добрі плани і думки стосовно нас, а Його воля — наша святість, наше спасіння, повнота життя. Якщо ми, за прикладом Марії, довіримося Його слову, повіримо в Його любов, дозволимо, щоб Він нас вів дорогами життя у світлі своїх заповідей, — віднайдемо внутрішню свободу, відкриємо джерело миру і радості в своєму серці.
А плодом цієї повної і беззастережної довіри до Бога стане наша відкритість і довіра до собі подібних. Ми позбуватимемося страху перед людьми, будемо стрічати їх у внутрішній свободі та зичливості, у правді і любові, які усуватимуть бар’єри і будуватимуть спільноту вільних і об’єднаних у Господі людей.
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії
About The Author
