Синодальність повинна стосуватись святості. Інакше це лиш трата часу,- Джордж Вайґель

Для того, щоб мати будь-який зміст, синодальність має стосуватись святості. Якщо організатори жовтневого Синоду про синодальність не подбають про те, щоб він зосереджувався власне на посиленні святості, то це повинні зробити самі його учасники. У протилежному випадку синод стане тратою часу і грошей,- пише на шпальтах «First Things» американський публіцист і біограф св. Івана Павла ІІ Джордж Вайґель.

«Папа Бенедикт XVI часто казав, що в сучасному скептичному і цинічному світі, святі краще переконують у правдивості християнства, аніж найбільш вишукані аргументи. Тому можна здивуватись, що робочий документ (Instrumentum laboris, IL) для жовтневого Синоду про синодальність є повністю позбавлений посилання на святих, до двохтисячної спадщини святості у Церкві, до святих, які оточують нас в третьому тисячолітті «спільної подорожі» (це улюблений синодальний термін ). Можливо, це якось пов’язано із очевидним браком зацікавлення IL метою християнської подорожі: вічною радістю у світлі та житті Пресвятої Трійці, у нескінченному святкуванні»,- написав п. Вайґель.

Як пише pch24.pl, це мовчання на тему святості викликає ще більший подив від того, що Синодальний процес, що триває від 2021 року, його керівництвом представляється як продовження ІІ Ватиканського собору. Водночас догматична конституція ІІ Ватиканського собору про Церкву «Lumen gentium» присвячує святості цілий розділ,– нагадує він.

«Якщо жовтневий Синод про синодальність має намір внести щось до євангелізації світу, який так сильно потребує святості; якщо хоче пришвидшити чинну реформу Церкви, скеровану до того, щоб католицизм більш ефективно представляв таку святість, то Синоду слід набагато серйозніше поставитись до святих, аніж пише в його робочому документі. […] Бо якщо синодальність не стосується посилення святості, тоді вона є інституційним церковним самозадоволенням, а це було б скандальним марнотратством часу і грошей»,- підсумував американський публіцист.