Владика Богдан Дзюрах назвав поведінку Кіріла трагедією: «Від патріарха до агресора»

27 вересня 2023 року журналісти католицького мультимедійного порталу Кельнської Архиєпархії взяли інтерв’ю у апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії владики Богдана Дзюраха, який у цей час брав участь у пленарній асамблеї Німецької єпископської конференції у Вісбадені.

Владика Богдан Дзюрах звернувся до учасників Асамблеї, присвяченій темі війни проти його країни. Він вважає поведінку Російської Православної Церкви «великою компрометацією християнства».

DOMRADIO. DE: Жахливо, що ми починаємо звикати до новин про те, що в Україні щодня гинуть люди. Для вас це інакше. Вам, напевне, це болить щодня.

Владика Богдан (Апостольський екзарх для українців з осідком у Мюнхені, нині гість осінньої пленарної асамблеї Німецької єпископської конференції у Вісбадені): Звичайно. Ми засинаємо і прокидаємося з думками: Що відбувається в нашій Батьківщині? І, на жаль, добрих новин для нас поки що немає. Але ми не втрачаємо надії, бо нас підтримує Божа благодать. Тоді агресор давав нам три дні, і після цих трьох днів Україна повинна була припинити своє існування. Але цього не сталося.

Завдяки Божій допомозі, а також завдяки хоробрості наших простих людей, киян, які з великою самопожертвою захищали столицю, ми змогли вистояти. За цей час ми також звільнили 54 % окупованої території. Наш народ з нашими захисниками, з нашими солдатами, а також з нашими волонтерами показує світові приклад великої жертовності і любові до своєї Батьківщини та один до одного.

DOMRADIO. DE: Ви контактуєте з капеланами на місцях. Наскільки можлива і необхідна душпастирська опіка в умовах війни?

Владика Богдан: Найважливішим для нас було вистояти з людьми і бути поруч з ними. Це завдання Церкви, яка бачить себе матір’ю і хоче, щоб її так сприймали. А мати не може байдуже спостерігати, коли її дітей принижують у гідності або навіть вбивають. Тому для нас було дуже важливо бути з людьми. Ми дуже вдячні нашим душпастирям, які залишилися на своїх парафіях. Навіть якщо вони мали свої сім’ї, вони не покинули своїх вірних. І це також було знаком для людей, що Бог їх не покинув.

DOMRADIO. DE: Ось так релігія, ось так Церква може допомогти людям. У Росії, однак, релігія також використовується як засіб війни, як ідеологічний інструмент. Що ви про це думаєте?

Владика Богдан: Це трагедія для цієї Церкви, для цього суспільства, бо найгірші часи в історії Божого народу були тоді, коли не було пророка. Це були часи темряви, невизначеності, а також багаті на злочини та стражданння. Я думаю, що це трагедія для російського народу, що він більше не має морального авторитету, який міг би дати йому вказівки, орієнтири, як він може поводитися в сьогоднішніх часах.

Це велика компрометація християнства і Євангелія, коли глава Церкви виправдовує і навіть благословляє війну, вбивство дітей, знищення сусідньої країни. Я можу тільки шкодувати про таку ситуацію і молитися за причини таких ситуацій.

DOMRADIO. DE: І Православна Церква в цьому питанні непримиренно розділена?

Владика Богдан: На жаль, у Російській Православній Церкві небагато голосів, які мають мужність засудити цю війну. Уявіть собі, є понад 40 000 священиків, і лише 300 з них підняли свій голос проти війни. Це менше 1 %. Жоден з єпископів жодним словом не засудив війну. В Україні, на щастя, ситуація інша.

Від самого початку всі Церкви чітко висловилися проти агресії, а також всіляко намагалися бути поруч з народом, супроводжувати і допомагати стражденним людям. Православна Церква в Україні, яка пов’язана з Москвою, також переживає час кризи.

Це криза ідентичності, тому що члени цієї Церкви є тими, кого війна найбільше торкнулася і хто найбільше страждає від війни. І раптом вони не можуть зрозуміти, осмислити і прийняти те, що їхній попередній Патріарх став з Патріарха агресором.

DOMRADIO. DE: Яку роль може відігравати Католицька Церква в Німеччині? Вона може проявити солідарність. Що Німецька Католицька Церква також може зробити і досягти для України?

Владика Богдан: Католицька Церква в Німеччині протягом десятиліть робить багато для всіх християн в Україні. Варто лише згадати про організації допомоги, такі як Kirche in Not чи Renovabis, а також про численні гуманітарні ініціативи, які роками тривають між єпархіями в Німеччині та в Україні.

З початком війни, два роки тому, ця солідарність стала ще потужнішою. Коли перші бомби вибухнули по всій території України, хвиля солідарності та співчуття одночасно вибухнула і тут, у Німеччині. Нас зворушує цей вибух любові і ми безмежно вдячні Німецькій Церкві та народу за те, що люди тут відреагували на нашу трагедію з таким великим серцем.

Вони не тільки відкрили кордон Німеччини, але, що більш важливо, вони відкрили свої серця, а також, що дуже приємно, відкрили свої домівки для наших біженців і прийняли їх з такою добротою і любов’ю. Багато пожертв зараз також використовуються для численних проектів, і я захоплююся тим, що ця готовність допомагати продовжується. І це є для мене доказом того, що тут діє любов.