Папа: адорація – це не марнування часу, а наповнення його сенсом

Про важливість уміти скеровувати погляд на Дитя Ісуса, а також розпізнавати Божий голос у тому, що нам говорять діти, роздумував Папа Франциск перед проказуванням молитви «Ангел Господній» в урочистість Богоявлення.

Адорація, поклоніння Ісусові – це не трата часу, а надання йому сенсу. На цьому наголосив Папа, промовляючи до прочан, які незважаючи на дощову погоду, зібралися опівдні в суботу, 6 січня 2024 р., на площі Святого Петра у Ватикані. Відслуживши вранці в базиліці Святого Петра Святу Месу з нагоди урочистості Богоявлення Господнього, Святіший Отець вдруге зустрівся з вірними, які прийшли, щоб помолитися з ним молитву «Ангел Господній». Промовляючи з вікна Апостольського палацу, він нагадав, що цього дня святкуємо об’явлення Господа народам, яких представляють мудреці, які побачивши зорю, вирушили в подорож і прибули до Вифлеєму, де знайшли Ісуса з Марією, матір’ю Його, піднісши в дарі золото, ладан і миро.

Вирішальний досвід

Папа заохотив замислитися над цією картиною: «мудрі мужі розпізнають Божу присутність у простій Дитині: не в князеві чи якомусь аристократові, але в сині вбогих людей», і падають перед ним ниць, звершують жест адорації. «Зоря привела їх туди, перед Дитя, і в Його маленьких і невинних очах вони вловлюють світло Творця всесвіту, пошукам Якого присвятили своє життя», – сказав Наступник святого Петра, зауваживши, що цей «вирішальний для них» досвід є важливим також і для нас, бо в Ісусі бачимо Бога, Який став людиною.

Важливість споглядання

З цього випливає заохочення скерувати погляд на Немовля Ісуса, захопитися Його покорою. «Споглядати Ісуса, перебувати перед Ним, адорувати Його в Пресвятій Євхаристії – це не трата часу, а надавання часові сенсу, це віднаходити життєвий курс у простоті тиші, яка живить серце», – сказав Святіший Отець, заохочуючи також знаходити час на те, щоби подібно на мудреців, які споглядають Ісуса, дивитися на дітей, «бо наймолодші говорять нам про Ісуса своїм довір’ям, своєю безпосередністю, своїм подивом і здоровою цікавістю, своєю здатністю спонтанно плакати та сміятися, здатністю мріяти», бо й Бог став таким – сповненим довіри Дитям.

«Якщо ми стоятимемо перед дитям Ісусом і в товаристві дітей, ми навчимося дивуватися і повернемося додому простішими і кращими, подібно до волхвів. І навчимося мати новий і креативний погляд на проблеми світу», – підсумував Єпископ Риму, побажавши: «Нехай же Марія, Божа і наша Мати, помножить нашу любов до Ісуса Дитятка й до всіх дітей, особливо тих, які зазнають випробування війною та несправедливістю».