Святіший Отець: шукати Господа і бути свідками Його Євангелія

Мудреці, що приходять зі Сходу, мають очі, піднесені до неба, ноги, що ступають про землі та серце, розпростерте в поклонінні. Ці три риси волхвів як заохочення для нас сьогодні виокремив Папа Франциск, проповідуючи в урочистість Богоявлення.

Дар віри не є даний нам, щоб стояти на місці та вдивлятися в небо, а щоб ходити дорогами світу як свідки Євангелія. На цьому наголосив Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси, яку він у суботу, 6 січня 2024 р., очолив у базиліці Святого Петра у Ватикані в урочистість Богоявлення Господнього. Вказуючи на постать волхвів, які пустилися в дорогу, шукаючи новонародженого Царя, він вказав на три аспекти їхньої подорожі: вони мають очі, звернені до неба, ноги, що ступають по землі, та серце, розпростерте в поклонінні.

Погляд, звернений вгору, що на дійсність дивитися згори

Проповідник підкреслив, що східні мудреці сповнені ностальгією за безмежним, їхній погляд приваблюють зорі. Вони не втупили погляд вниз, не перебувають у полоні земного горизонту, але підводять голову, очікуючи світла, що просвітить сенс їхнього життя, спасіння згори. Й саме так вони помітили «найяснішу зорю». «Це ключ, який відкриває справжній сенс нашого існування: якщо ми живемо у вузьких рамках земних речей, якщо ми ходимо, схиливши голову, стаючи заручниками своїх невдач і жалю, якщо ми жадаємо земних благ і втіх, які сьогодні є, а завтра їх не буде, замість того, щоб шукати світла і любові, наше життя згасає. Волхви, які також є чужинцями і ще не зустріли Ісуса, вчать нас дивитися вгору, спрямовувати свій погляд до неба, підносити очі до гір, звідки прийде допомога, бо наша допомога походить від Господа», – сказав Папа, наголошуючи на тому, що ми потребуємо погляду, піднесеного вгору, щоб навчитися бачити дійсність згори. Потребуємо цього на дорозі віри, «щоб вона не зводилася до набору релігійних практик чи зовнішнього вбрання, а стала полум’ям, яке горить всередині нас і змушує нас ставати палкими шукачами Господнього обличчя та свідками Його Євангелія». Потребуємо цього, щоб «облишити церковні ідеології» та «віднайти сенс святої матері Церкви».

Дар, яким ділитися

Далі Святіший Отець зазначив, що мудреці не лише дивляться вгору, але їхні ноги ступають по землі. Вони пускаються в дорогу до Єрусалиму й запитують, де новонароджений Цар юдейський. Йдеться про «ноги, поєднані зі спогляданням». «Зоря, що сяє в небі, спонукає їх долати земні дороги; піднісши голову вгору, вони спонукувані зійти вниз; шукаючи Бога, вони заохочені знайти його в людині, в Дитятку, що лежить у яслах», – сказав він, підкреслюючи, що «дар віри даний нам не для того, щоб стояти і дивитися в небо (пор. Дії 1,11), а для того, щоб ходити дорогами світу як свідки Євангелія». За словами Наступника святого Петра, Бога, Який прийшов, щоб нас відвідати, «не знайдемо, зупинившись у якійсь гарній релігійній теорії», а тоді, коли «пустимося в дорогу, шукаючи знаки Його присутності в щоденній дійсності». «Волхви шукають Бога і знаходять Дитя. Це важливо: зустріти Бога у тілі, в обличчях, які щодня проходять повз нас, особливо в обличчях найубогіших. Волхви, власне, вчать нас, що зустріч з Богом завжди відкриває нас на велику надію, яка спонукає нас змінювати наш спосіб життя і перетворювати світ», – підкреслив проповідник.

Схилити голови і коліна

«Вдивляючись на зорю в небі, вони не шукають притулку у відірваній від землі набожності; вони вирушають у дорогу, а не блукають, як безцільні туристи», – вів далі Папа, звертаючи увагу на те, що прибувши до Вифлеєму і знайшовши Дитятко, мудреці «впали ниць і поклонилися», а тоді піднесли «містичні дари», через які показують, «Ким є Той, що народився»: царем, який прийшов, щоб служити, Богом, Який став людиною. «Перед цією таємницею ми покликані схилити свої серця і коліна, щоб поклонитися: поклонитися Богові, Який приходить у малості, Який оселяється у буденності наших домівок, Який вмирає задля любові», – сказав Папа, заохочуючи наново відкривати смак молитви адороації, визнати Ісуса нашим Господом і адорувати.

«Браття й сестри, подібно до волхвів, піднесімо наші очі до неба, вирушаймо на пошуки Господа, схилімо наші серця в поклонінні. Споглядати небо, рушати в дорогу та адорувати. І просімо благодаті ніколи не втрачати відваги: відваги бути шукачами Бога, людьми надії, безстрашними мрійниками, які роздивляються небо, відваги витривалості в прямуванні дорогами світу, по-справжньому втомлюючись, відваги дивитися на Господа, Який просвічує кожну людину», – підсумував Святіший Отець.