Алкоголік, який став святим…

В наші дні є безліч програм і методик допомоги залежним і співзалежним людям. Більшість з них ґрунтується на програмі «12 кроків», товариства Анонімних алкоголіків, мабуть, самої продуктивної програми психологічної самодопомоги. Групи підтримки та допомоги залежним і співзалежним існують при багатьох католицьких парафіях та спільнотах, і нерідко їх покровителем є Метт Талбот. Хто ж він такий?

Метт народився 2 травня 1856 року в Дубліні, Ірландія. Його батьки жили в багатоквартирному будинку в одному з бідних католицьких кварталів міста. Чарльз Талбот багато працював, а мати Метта Елізабет займалася дітьми, яких було дванадцять. Правда, не всі змогли дожити до свого повноліття, померли зовсім малюками брати-близнюки, народжені у подружжя Талбот перед Меттом. Коли хлопчику виповнилося дванадцять, він став помічником батька, і Чарльз післав його працювати на пивний завод. Треба сказати, що до цього часу Метт практично не вмів ні писати ані читати, майже весь час бав зайнятий працею. Єдине, що відрізняло його серед однолітків, це побожність. Проте робота на пивному заводі вплинула на духовний та моральний стан юнака. Досить швидко він призвичаївся до алкоголю. Заклопотані роботою та меншими дітьми батьки не відразу помітили цю зміну в сині. Чарльз спробував вирішити питання з алкоголізмом Метта найпростішим способом – побив його. Але покарання не дало ніякого результату.

Тоді Талбот-старший влаштував сина працювати в доки. Тут була зарплата більша, але і спокус виявилося не менше, ніж на пивному заводі. Метт легко знайшов собі товаришів по чарці серед дорослих докерів. У них він навчився лихословити і перейняв розпусні манери в поведінці. Товариський по природі юнак легко давав новим друзям на випивку, з задоволенням ходив з ними по барах, повертаючись додому під ранок. Поступово він перестає відвідувати недільну літургію, і весь його вільний часу зосереджується біля барної стійки. Батьки нічого не можуть вдіяти. Вічно п’яний молодик не слухає нічиїх рад. Батько перестав бути для нього авторитетом. Метт Талбот стає звичайним портовим алкоголіком. Врешті-решт він втрачає роботу, і ось тут-то і відбуваються несподівані зміни.

Метту вже двадцять вісім років. Вся його життя проходить в спиртовому тумані. Економічний спад в країні призводить до того, що без роботи виявляється безліч ірландців. Серед них Метт і його брати. Поки ще вистачає грошей, Талбот безтурботно проводить дні в барі, що знаходиться недалеко від дока. Але одного разу він помічає, що похмелитися нема за що. Тоді він звертається за «допомогою» до своїх товаришів по чарці, до тих, кого він сам не раз пригощав. Але всі відмовляють йому. Кілька днів без алкоголю вводять Метта у справжню депресію. Це зараз ми знаємо про ломку, через яку проходять всі які прагнуть зав’язати з алкоголем або наркотиками. Тоді нещасних алкоголіків, часто, просто знаходили покінчивши ми з собою де-небудь на горищі покинутого будинку. Змучений Талбот шукає будь-яку можливість роздобути спиртне… Тільки одного разу ввечері він приходить додому незвично рано, сідає в крісло і сидить нерухомо, з зміненим обличчям. На запитання матері, що ж з ним сталося, Метт відповідає, що він вирішив більше не пити. Виявилося, що в пошуках випивки він проходив повз церкву, де колись приймав Перше Причастя. Він зайшов всередину … І з цього моменту життя Метта Талбот стала розвиватися зовсім за іншим сценарієм.

Тепер центром його життя став Христос. Після багатьох років безпросвітного пияцтва Талбот приступає до св. Таїнств. Він дає обітницю не торкатися до спиртного. Спочатку на один місяць, потім на три, а потім і на все життя. Перший місяць обітниці здається йому сущим кошмаром: безсоння, фізичне й емоційне виснаження, кошмари і марева. Одного разу, зовсім змучений самотністю, він входить в бар і сідає біля стійки. Але бармен вперто не звертає на нього уваги і не несе випивку. Талбот розуміє, що це Божий промисел і продовжує боротьбу зі своєю гріховною пристрастю. Він починає багато читати, звертається до творів давніх Отців Церкви. Під впливом свого духівника захоплюється ірландськими чернечими традиціями. Все той же духівник пропонує Метту скласти обітницю Божій Матері і в знак вірності Їй носити невеликий ланцюжок, яка символізує його прихильність до Святої Діви.

Багато років Талбот працює на лісозаготівельному заводі. Він виконує найпростішу роботу. Ледве закінчується робочий день, поспішає додому, щоб зняти пропахлий смолою, дьогтем одяг, ретельно помитися і йти в храм на св. Літургію. Тепер все життя цієї людини пов’язана з церквою. О п’ятій годині ранку він вже поспішає до церкви. Закінчує день, стоячи на колінах. Захоплений прикладом св. Франциска, він спить на голій вузькій дошці. А вступивши в 1890 р. у віці 36 років в Третій чин Францисканського монаршого ордену, починає багато уваги приділяти благодійності. Гроші, що залишилися після оплати скромного житла і їжі, він віддає на добрі справи.

В останні роки життя духовність пронизує все життя цієї людини. Він багато молиться, і нерідко люди звертаються до нього з проханням про молитовну підтримку. Талбот намагається бути корисним у своїй парафіяльній спільноті, бере участь в організованій отцями-єзуїтами групі допомоги алкоголікам, допомагає знедоленим. Прагнучи наслідувати св. Франциска, він зберігає суворий піст, обмежуючи свій раціон хлібом і водою. Риба на його тарілці з’являється лише в неділі та в святкові дні.

Коли Талботу виповнюється 67 років, він повністю виснажений. Двічі він потрапляє в лікарню з серцевим нападом. Він помирає на східцях церкви, йдучи на ранкову службу. Ймовірно, останніми звуками на землі, які він почув, був передзвін дзвонів, що скликав вірних на ранкову молитву.

Метт Талбот помирає 7 травня 1925 р. в свято Св. Трійці. Через шість років починається процес підготовки документів для зарахування його до лику блаженних. У 1975 р. Папа Павло VI визнає його героїчні заслуги і відкриває шлях до його беатифікації.

Мэтт Талбот говорив: «Не осуджуйте суворо людину, що не може відмовитись від випивки. Іноді легше мертвого воскресити, а ніж відмовитись від пляшки. Але і це, і це в руках Господніх. Усе у нашому житті все підвладне Богові і все залежить від Нього».

Ось 7 порад, 7 кроків, які є наче доповненням до традиційних 12-ти кроків:

Щодня оновлювати своє рішення кинути пити з любові до Христа.

Отче Небесний, спираючись на героїчний приклад слуги Твого Метта Талбота, я вручаю в Твої руки всі старання і турботи цього дня, радості і смутку, а також спокуси, серед яких алкоголь, від прив’язаності до

якого я хочу відмовитися, що цим показати свою любов і прихильність до Христа. Молю, прийми мої скромні дари і благослови мене на цей день. Через Сина Твого Ісуса Христа».

Христос – центр молитовного життя

Метт Талбот використовував «Ісусову молитву» добре відому багатьом: «Господи Ісусе Христе, помилуй мене, грішного». Ця молитва йде своїми коріннями в традиції Древньої Церкви. Її використовували багато, відлюдники і святі. Тверезим алкоголікам рекомендується читати її кілька разів в день, щоб перервати якісь монотонні заняття, зробити зупинку протягом робочого дня і відпочити, хай всього пару секунд, побути біля Господа.

Зростати в молитві щодня

«Дух Святий, Ти прийшов в моє серце і дозволив мені прийняти Ісуса Христа як мого Господа і Спасителя. Навчи мене подібно до Пресвятої Діви Марії завжди приймати Його волю і любити Його усім серцем. Навчи мене наслідувати Йому в усьому і тим самим отримати благословення Отця Небесного, Через Сина Твого Ісуса Христа».

Духовне читання

Звернувшись Метт Талбот став приділяти багато часу духовного читання Рекомендується присвячувати духовній літературі не менше 15 хвилин в день. Добре, якщо центром такого читання стане Біблія. Сам Талбот волів Євангеліє від Матвія, приділяючи особливу увагу роздумам про страждання Христові. Серед його улюблених читань було і послання до Коринфян, 13 розділ, знаменитий «Гімн любові».

Короткі молитви протягом дня

Цей пункт доповнює заклик зробити Христа

центром молитовного життя. Сам Талбот, коли видавалася вільна хвилинка протягом робочого дня, вставав на коліна, щоб помолитися або просто побути молитовно в Божій присутності.

Вечірня молитва

Особливу час тиші, спкою і подяки, час відновлення обітниць тверезості і іпиту сумління.

Християнське життя

Весь час між ранковими і вечірніми молитвами повинен бути наповненим думками про духовні речі. Всі справи і сподівання необхідно спрямувати до Творця. Ніхто не відразу стає досконалим, але необхідно наповнити своє життя добрими справами, прославляти Божу любов.