“Ангел Господній” з Папою Франциском 10 серпня 2014 року

Під час бурі Церкву рятують не якості і сміливість людей, але віра, яка дозволяє крокувати в темряві, посеред труднощів, зазначив Папа Франциск перед молитвою “Ангел Господній” на площі св. Петра 10 серпня 2014 року. Святійший Отець закликав мати довіру до Христа і пам’ятати про те, що Він є присутній поруч, навіть якщо й у прихований спосіб.

“Сьогоднішнє Євангеліє розкриває нам епізод, в якому Ісус ходив по морю, – сказав Папа. – Після помноження хлібів і риб, Він велів учням сісти в човен і переплисти на інший берег, поки Він відпустить народ. Після цього він повернувся на гору на самоті, щоб молитися до пізньої ночі. Тим часом на морі знялася буря, і саме під час неї Ісус прийшов до учнів, ідучи по морю. Коли побачили Його, учні злякалися, думаючи, що Він привид, але Ісус їх заспокоїв: “Не бійтеся, це Я” (Мт. 14, 27). Петро, з властивим йому ентузіазмом, звернувся до Нього, майже випробовуючи: «Господи, якщо це Ти, то звели, щоб я пройшов до Тебе по воді»; і Ісус сказав: “Йди”. Петро вийшов з човна і почав йти по воді; але, побачивши сильний вітер, почав тонути. Тоді він закричав: “Господи, рятуй мене!” І Ісус, простягнувши руку, витягнув його.

В цьому оповіданні чудово відображається віра апостола Петра. В голосі Ісуса, який сказав: “Іди!”, Він розпізнав відлуння їх першої зустрічі на березі цього ж моря, і негайно, ще раз, залишив човен і пішов до Вчителя. І йшов по воді! Довірлива і швидка відповідь на поклик Господа дозволяє робити незвичайні речі. Сам Ісус говорив, що ми здатні робити чудеса завдяки вірі, вірі в Нього, в Його слово, Його голос. Однак Петро почав тонути в той момент, коли відвернув погляд від Ісуса і дозволив негоді, яка його оточувала, збити себе з ніг. Але Господь завжди був поряд, і коли Петро покликав Його, Ісус врятував його від небезпеки. В особі Петра, з його запалом і слабкостями, описана наша віра: завжди слабка і бідна, неспокійна і все ж перемагає; віра християнина крокує назустріч Воскреслому Господеві, посеред бурі і небезпек світу.

Дуже важливою є фінальна сцена. “Коли увійшли до човна, вітер вщух. А ті, хто був в човні, вклонилися Йому і сказали: Ти справді Син Божий”. В човні були всі учні, об’єднані досвідом слабкості, сумнівів, страху, “маловір’я”. Але коли в цей човен сів Ісус, атмосфера відразу змінилася: всі відчули себе з’єднані вірою в Нього. Всі, малі і налякані, стали великими в той момент, коли кинулися на коліна і пізнали у Вчителеві Сина Божого. Скільки разів і з нами трапляється те ж саме … Без Ісуса, далеко від Нього, почуваємося наляканим і негідними: бракує віри! Але Ісус завжди з нами, можливо, в прихований спосіб, але завжди присутній і готовий підтримати.

Це – прекрасний образ Церкви: човен, який повинен проплисти через бурю, і іноді здається, що він стоїть на порозі краху. Те, що його рятує – це не якості і сміливість людей, але віра, яка дозволяє крокувати в темряві, посеред труднощів. Віра дає нам впевненість у завжди близькій присутності Ісуса, Його руки, яка простягається, щоб витягнути нас з небезпеки. Всі ми перебуваємо в цьому човні, і в ньому відчуваємо себе в безпеці, незважаючи на наші недоліки і слабкості. Ми перебуваємо в безпеці, насамперед тоді, коли є здатними стати на коліна і віддати честь Ісусові: віддавати честь Ісусові, єдиному Господу нашого життя. До цього нас закликає завжди наша Матір, Матір Божа. До неї звернемося з довірою”.

Після молитви «Ангел Господній»:

Дорогі брати й сестри, нас приголомшують новини, що надходять з Іраку, в які важко повірити: тисячі людей, між якими багато християн, брутально вигнані зі своїх домівок, діти, які вмирають від спраги та голоду під час втечі, викрадені жінки, різного роду насильство, руйнування домівок, релігійних, історичних та культурних пам’яток. Все це важко ображає Бога й важко ображає людство. Не можна нести насильство іменем Бога! Не можна творити війну в Боже ім’я!

Я дякую усім тим, хто з відвагою несуть допомогу цим братам і сестрам, і я впевнений, що як на міжнародному, так і на місцевому рівні можна знайти ефективне політичне рішення, щоб зупинити ці злочини і встановити наново верховенство закону. Щоб якомога краще забезпечити вияв своєї близькості цим дорогим народам, я призначив кардинала Фернандо Філоні своїм особистим посланцем в Іраку, який завтра вирушить туди з Риму.

Також і в Ґазі, після перемир’я відновилася війна, яка спричиняє невинні жертви, зокрема – дітей, і лише загострює конфлікт між ізраїльтянами та палестинцями. Спільно молімось до Бога миру за заступництвом Пречистої Діви Марії: Подай нам миру, Господи, нашим дням, вчини нас будівничими справедливості і миру! Маріє, Царице миру, молися за нас

Молімося також за жертв вірусу Ебола і за тих, хто бореться проти його.

Вітаю усіх присутніх,римлян і паломників, особливо молодь з Верони, Каццаго-Сан-Мартіно та Сармеоли Местріно, а також дівчат-скаутів з Тревізо.

З наступної середи 13 серпня до понеділка 18 я здійснюватиму апостольську подорож до Кореї. Прошу вас супроводжувати мене молитвою! Дякую. Гарної неділі і смачного обіду!

Джерело: http://popefrancis.org.ua