Англійський бенедиктинський монастир святкує тисячолітній ювілей

В абатстві Бакфаст у Девоні, Англія, заснованому 1018 року, зараз урочисто відзначають тисячоліття від заснування. У святкуванні взяв участь і представник Папи Франциска. Знамените вино, яке виготовляють у цьому абатстві, радує поціновувачів з 1890 року. У ХХ столітті популярності в усьому світі набула особлива порода бджіл, яку тут вирощують. Але історія місцевих бенедиктинців простягається значно далі – аж на тисячу років, до 1018.

У четвер, 24 травня 2018 року, кардинал Андерс Арбореліус зі Швеції приєднався до бакфастських ченців, щоб святкувати разом із ними. Для цього приємного обов’язку кардинала обрав сам Папа. Також на цю подію був запрошений увесь єпископат Католицької Церкви в Англії. Це лише одна в низці подій, які стосуються тисячолітнього ювілею монастиря. Організатори сподіваються, що святкування нагадає про значення Католицької Церкви для всієї англійської історії.

Перший бенедиктинський монастир був заснований 1018 року неподалік від сьогоднішньої святині, хоча точне місце його розташування невідоме. У той час Кнут Великий був королем Данії, Англії й Норвегії, а нормани ще не підкорили Британських островів. Майже півстоліття по тому Рада Вінчестера провела реформу монастирського життя в Англії після його масового занепаду. А 1147 року Бакфаст став цистерціанським абатством, перейнявши суворий устав нещодавно створеного ордену, і цілковито перемінилися не лише внутрішні правила тутешнього життя, а й самі будівлі.

Абатство розрослося й розбагатіло протягом наступних століть, що зробило його ідеальною ціллю загарбницьких кампаній короля Генріха VIII. 1539 року Бакфаст розформували, а все його майно перевезли до лондонського Тауера.

Після більш ніж трьох століть без ченців монаше життя відродилось у Бакфасті лише 1881 року, коли сюди приїхали бенедиктинці з Франції. Саме вони стали духовними предками сучасних ченців. З приїздом французів на місці цистерціанських фундаментів було побудовано новий монастир – тож сучасні будівлі можна вважати реконструкцією цистерціанського абаства.

Життя місцевих ченців закорінене в бенедиктинському девізі «Ora et labora». Вони прокидаються о 5:30 на Літургію годин і Месу. Протягом дня ченці не нудьгують у пошуках праці, бо мають гостьові кімнати, кімнату для відпочинку, конференц-зал і великий сад, за яким треба доглядати. Опівдні й у другій половині дня вони знову збираються для молитви, а вночі моляться з пам’яті в темній каплиці.

Їхня молитва та споглядання мають коріння й мету у праці. Тому, хоча ченці Бакфаста й живуть окремо від світу, вони вже тисячу років приваблюють світ до себе.

Йоахім Тейген
Джерело: КМЦ