Архиєпископ Фернандес: нас спасає Особа, а не доктрина

Розмова з Архиєпископом Ла-Плати, якого Папа Франциск призначив Префектом Дикастерії доктрини віри: «Оберігати, звичайно, не виключає пильності, але віра оберігається, перш за все, шляхом зростання в її розумінні».

Богослов’я, яке зростає і поглиблюється «в діалозі між богословами та в спілкуванні з наукою і суспільством». Але завжди на службі євангелізації. Архиєпископ Ла-Плати Віктор Мануель Фернандес вважає, що саме таке завдання доручив йому Папа Франциск, що випливає з листа, який Єпископ Риму надіслав йому одночасно з призначенням на посаду Префекта Дикастерії доктрини віри. Архиєпископ Фернандес є близьким співробітником Папи Берґольйо ще з часів, коли той був Архиєпископом Буенос-Айреса. У цьому інтерв’ю ватиканським медіа новий префект, який вступить на посаду у вересні, пояснює, що означає сьогодні звіщати Євангеліє та оберігати віру.

Ваше Преосвященство, чому Папа супроводив Ваше призначення листом і що він означає?

Це, безсумнівно, має важливе значення. Тому що Папа заздалегідь повідомив, що разом з декретом про призначення має намір надіслати листа, щоб «роз’яснити» сенс моєї місії. У листі запропоновано щонайменше шість сильних пунктів, які спонукають до роздумів, але я це тлумачу так, що цим текстом він певним чином впроваджує застосування Апостольської конституції “Praedicate Evangelium”. Адже він закликає до богослов’я, яке дозріває, яке зростає, яке поглиблюється в діалозі між богословами та в спілкуванні з наукою і суспільством. Але все це на службі євангелізації. Розміщення цієї дикастерії після дикастерії євангелізації вже передавало цей посил, але лист Папи Франциска робить його більш виразним. Той факт, що він обрав префектом богослова, який також був парафіяльним священиком, ще раз підкреслює це.

Що сьогодні означає «оберігати» віру?

Папа Франциск вказує на те, що вислів “охороняти” є багатим за змістом. Він, безумовно, не виключає пильності, але виражає, що віровчення охороняється, перш за все, через зростання в його розумінні. Навіть ситуація, коли потрібно боротися з можливою єрессю, повинна привести до нового богословського розвитку, що сприяє дозріванню нашого розуміння доктрини, і це найкращий спосіб охороняти віру. Якщо янсенізм, наприклад, зміг проіснувати так довго, то це тому, що було лише засудження, але не було відповіді на певні законні наміри, які могли стояти за помилками, і не було належного богословського розвитку в часі.

Яким чином звіщати Євангеліє, як передавати віру у дедалі секуляризованішому контексті наших суспільств?

Завжди стараючись якнайкраще показати всю його красу і привабливість, не спотворювати його, заражаючи мирськими критеріями, але завжди знаходячи ту точку дотику, яка дозволяє йому бути справді значущим, промовистим, цінним для того, хто його чує. Без діалогу з культурою ми ризикуємо, що наше послання, яким би прекрасним воно не було, стане нерелевантним. Ось чому я вдячний за період членства в Папській Раді у справах культури, де я багато чому навчився, пряцюючи поруч з кардиналом Равазі.

Яке значення та актуальність мають слова, які Венедикт XVI помістив у пролозі енцикліки Deus caritas est: «Початком християнства є не етичне рішення чи велика ідея, а зустріч з подією, з Особою, яка дає життю новий горизонт і тим самим – вирішальний напрямок»?

Сьогодні доцільно пам’ятати про ці слова. Жодна релігійна доктрина ніколи не змінювала світ без події віри, зустрічі, яка переорієнтовує життя. І це стосується не лише християнства, а простежується в історії релігій. Наприклад, у кризі індуїзму і його подальшому оновленні гімнами Крішні та в багатьох інших випадках. Без досвіду живого Христа, Який любить і спасає, ми не можемо сформувати своє “християнське буття”, а зосередженість на сперечанні і полеміці з усіма не сприятиме дозріванню цього поступу в людях. Ця фраза Венедикта XVI запрошує нас розвивати міцне і обґрунтоване богослов’я, яке чітко орієнтоване на служіння цій події.