Бенедикт XVІ: Як врятувати Захід і Церкву

У розлогому інтерв’ю 1984 року з італійським журналістом Вітторіо Мессорі (і опублікованому в книзі «Звіт Ратцінгера») Бенедикт XVI (тоді кардинал Йозеф Ратцінгер) висловив думку про різноманітні кризи, які переслідували Захід і Церкву в той час: відокремлення сексу від шлюбу і дітонародження, просування гомосексуальних і трансгендерних програм, радикальний фемінізм, порнографія, ліві, в тому числі католицькі священнослужителі, які закликають до знищення західних інституцій, ліберальні теологи, які підривають Церкву зсередини, особливо щодо моральних питань. Три рішення, запропоновані тоді кардиналом Ратцінгером, є такими ж актуальними і сьогодні, як і в 1984 році.

Першим кроком для вирішення проблем, які мучили суспільство і Церкву чотири десятиліття тому, кардинал Ратцінгер, запропонував християнам жити по-християнськи і відмовитися жити за стандартами світу. Він заявив:

«Ми втратили відчуття, що християни не можуть жити так само, як «усі». Дурна ідея, згідно з якою не існує конкретної християнської моралі, є лише вираженням втрати основного поняття: що є «виразно християнським» щодо моделей «світу»… Сьогодні, як ніколи, християнин повинен усвідомлювати що він належить до меншості і що він опозиційний до всього, що здається добрим, очевидним, логічним – «духу світу», як це називає Новий Завіт. Серед найнагальніших завдань, які стоять перед християнами, є повернення здатності до нонконформізму, тобто здатності протистояти багатьом тенденціям навколишньої культури».
Друге рішення, запропоноване кардиналом Ратцінгером, полягало в необхідності внутрішнього навернення кожного християнина, щоб він повністю віддав свою волю Христові. У 1980-х роках «теологія визволення» заразила багатьох католицьких священиків, особливо в Латинській Америці. Згідно з теологією визволення, Церква повинна співпрацювати з лівими активістами, щоб зруйнувати несправедливі суспільні структури, за необхідності шляхом революції, щоб створити рай на землі. Ця теологія мала дві основні вади. По-перше, справжньою причиною несправедливих структур була нездатність християн жити для Христа, а не самі структури. По-друге, земні засоби використовувалися для досягнення надприродних цілей. Як сказав кардинал Ратцінгер:

«Небезпека деяких теологій полягає в тому, що вони наполягають на іманентистській перспективі, виключно з точки зору секуляристських визвольних програм. Вони не бачать і не можуть побачити, що з християнської точки зору «визволення» — це перш за все звільнення від рабства, якого «світ» не помічає, яке він фактично заперечує, а саме — радикального рабства гріха».

Пізніше в інтерв’ю він додав:

«Також боляче стикатися з ілюзією, такою по суті нехристиянською, яка присутня серед священиків і теологів, що нову людину і новий світ можна створити, не закликаючи кожного до навернення, а лише змінюючи соціальні та економічні структури. Бо саме особистий гріх насправді лежить в основі несправедливих суспільних структур».
Нарешті, у зв’язку з другим пунктом, кардинал Ратцінгер говорив про потребу в більшій кількості святих, щоб допомагати вирішувати проблеми світу та Церкви. Стосовно святих, необхідних для реформування Церкви, він заявив:

«Насправді святі глибоко реформували Церкву, не розробляючи плани нових структур, але реформуючи самих себе. Те, що Церква потребує, щоб відповідати на потреби людини в кожну епоху, – це святість, а не управління… І Церква, я ніколи не втомлюся це повторювати, потребує святих більше, ніж чиновників».

Стосовно святих, які потрібні для залучення людей до християнства, кардинал Ратцінгер заявив:

«Єдина справді дієва апологія християнства зводиться до двох аргументів, а саме до святих, яких породила Церква, і до мистецтва, яке виросло в її лоні. Краще свідчить про Господа блиск святості та мистецтва, які виникли в спільноті віруючих, ніж розумні виправдання, які апологетики придумали, щоб виправдати темні сторони, які, на жаль, так часто зустрічаються в людській історії Церкви. »

****
Захмарні показники позашлюбних народжень, розлучень, абортів та захворювань, що передаються статевим шляхом. Нестримна деградація жінок, особливо через приниження материнства та повсюдне поширення порнографії. Радикальна програма ЛГБТ, яка домінує на панівних вершинах культури на Заході, в тому числі серед видатних католицьких священнослужителів і теологів.

Ліві закликають до руйнування структур західної цивілізації.

Проблеми, про які кардинал Ратцінгер згадував ще в 1984 році, до 2023 року тільки експоненційно загострилися. Якщо ми зможемо знайти в собі сміливість, щоб нарешті реалізувати рішення, запропоновані кардиналом Ратцінгером чотири десятиліття тому — невідповідність світу, навернення серця і святі, можливо, ми зможемо врятувати Захід від лівих еліт, які мають намір його знищити.