Блаженна Ірене Стефані, Заступниця у воєнних небезпеках

«Милосердна мати», – так знайомі називали сестру Ірене Стефані, Згромадження Місіонерок Матері Божої Утішительки, яка жила на початку ХХ століття, половину свого життя провівши на місіях у Кенії. У суботу, 23 травня 2015 р., кардинал Полікарпо Пеньо, Арихиєпископ Дар-ес-Саламу, столиці Танзанії, з доручення Папи Франциска, оголосив її блаженною Католицької Церкви. Урочиста беатифікація відбулася в місті Ньєрі в центральній Кенії.

Мерчеде Стефані, яка народилася 22 серпня 1891 року в м. Брешії в Італії, вступила до Згромадження Місіонерок Матері Божої Утішительки, коли їй сповнилося 20 років. Через рік, 12 січня 1912 року, разом з чернечим одягом отримала нове ім’я Ірене, а склавши через два роки обіти, відразу вирушила на місійну працю до Кенії, країни на центральному сході Африки, де євангелізація щойно розпочиналася, і де практично не існувало ні шкіл, ні медичних структур.

Протягом шести років сестра Ірене служила у військових лікарнях, де отримували допомогу африканці, втягнуті у першу світову війну разом з німецькими та британськими колоніями. В цих приміщеннях, в яких від лікарні була лише назва, молода черниця проводила дні, обмиваючи та обробляючи рани, розносячи ліки та харчі.

Наступним етапом служіння нової блаженної, який тривав від 1920 до 1930 року, була освіта та катехизація африканських дітей, якій вона посвячувала на місії в Ґеконді в центральній Кенії. Восени 1930 року у цій місцевості лютувала епідемія чуми. Сестра Ірене почала доглядати хворих. З особливою посвятою вона допомагала одному чоловікові, який намагався відмовити її від цього і не ризикувати своїм життям. Ось чому, коли 31 жовтня вона відійшла по вічну нагороду, люди казали, що вона вмерла не від недуги, а від любові. Блаженна Ірене Стефані упокоїлася, маючи лише 39 років, 18 з яких провела у Кенії.

***

Коли 1989 року, під час громадянської війни в Мозамбіку, одне із сіл зазнало нападу бойовиків, приблизно 230 людей, половина з яких були діти, забарикадувалися у місцевій церкві. Розпочалася облога, в той час, як всередині не було нічого, крім кількох тістечок, які залишилися після нещодавнього святкування Хрищення та води у хрестильниці. Парох закликав катехитів, які належали до Згромадження Матері Божої Утішительки, молитися про заступництво сестри Ірене. Молитва тривала два дні, після чого 140 особам було дозволено вийти та шукати пристановища в лісі, розташованому кількадесят кілометрів від поселення, решта залишилися в храмі. Наступного дня бойовики відійшли.

Спочатку ніхто не звернув увагу на перше чудо серед тих, які привели до прослави сестри Ірене: вода у хрестильниці не закінчувалася, вгамовуючи спрагу кількох сотень людей. Коли ж через тиждень повернулися ті 140 осіб, які ховалися у лісі, то розповіли про дивні речі, які діялися в дорозі, зокрема, успішний перехід через мінні поля та чудесний порятунок від масових розстрілів.