Блаженніший Любомир у день 40-річчя своїх єпископських свячень: «Моє до вас прохання – моліться і працюйте»

2 квітня 2017 року в Патріаршому соборі Воскресіння Христового урочистою Літургією Українська Греко-Католицька Церква відсвяткувала 40 років з дня архиєрейської хіротонії Архиєпископа-емерита Блаженнішого Любомира (Гузара).

У своєму подячному слові ювіляр виловив до духовенства та вірних два прохання…

«Сьогодні пригадуємо подію, – розповів Блаженніший Любомир, – яка сталася рівно 40 років тому в храмі монастиря Святого Теодора студита у Гроттаферрата біля Рима. Блаженніший патріарх Йосиф висвятив трьох єпископів: владику Степана (Чміля), владику Івана (Хому) і мене. Про цю подію останнім часом багато говориться, пишеться. Ця подія як причину мала турботу за існування нашої Церкви в Україні та світі. Патріарх Йосиф боявся, що жорстокі переслідування нашої Церкви можуть заподіяти великої шкоди. Тому він відважився на такий дуже особливий крок».

«Хочу згадати щось із того минулого і про щось просити вас», – сказав Блаженніший Любомир. «Якимсь Божим провидінням сталося так, що із тих у монастирській церкві присутніх залишився живим тільки я. Я почуваюся до обов’язку насамперед подякувати всім присутнім за святі молитви, за те, що сьогодні особливо згадали той час, ті переживання. Але було б дуже мало, якби я просив за молитви тільки тоді присутніх у Гроттаферрата у монастирській церкві. Хочу дуже сердечно попросити вас, аби у своїх молитвах ви згадали сотні, тисячі людей, яких також турбувала проблема існування нашої Церкви. Бо завдяки їм, що так жертвенно були готові нести тягар переслідування, завдяки їхній вірності святій Церкві наша Церква сьогодні існує», – наголосив ювіляр.

«Звідси, – продовжив Архиєпископ-емерит, – моє друге до вас прохання. Часи лютого переслідування минули, але перед нами завжди залишається те саме завдання, та сама турбота, аби наша Церква, у повному значенні цього слова, була отою Церквою, де люблять Господа Бога, де готові жертвенно послужити один одному. Моє до вас прохання, від імені моїх тих співбратів з минувшини, прошу вас, моліться і працюйте, аби наша Церква розвивалася, жила і в той спосіб прославляла Бога й служила нашому народові!»