Блаженніший Святослав: «Поляки і українці — це люди, які мають у своїх руках майбутнє наших народів»

Поляки і українці — це люди, які мають у своїх руках майбутнє наших народів. Якщо ми хочемо разом будувати майбутнє без насильства, ми мусимо йти шляхом примирення.

На цьому наголосив Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав в інтерв’ю для Католицького інформаційного агентства, розмовляючи з Кшиштофом Томашіком, редактором КАІ.

«Для українців поляки — це не якісь далекі іноземці, бо ми жили століттями на одній території. Поляки повинні думати так само, що українці не є якоюсь іноземною нацією. У сучасній Польщі живе українська меншина та люди, які нещодавно приїхали на роботу. Ми повинні усвідомлювати цю нову реальність, бо ми підтримуємо одне одного, хоча б тому, що польська економіка має працівників, а українці мають можливість заробляти гідний дохід і тим самим краще життя», — зауважив духовний лідер греко-католиків.

За його словами, УГКЦ робить все можливе для налагодження душпастирської опіки для української міграції.

«Передусім, наші єпископи та духовенство в Польщі намагаються дійти до них. Присутність мігрантів дуже динамічна і мінлива, деякі приходять на сезонну роботу, а інші залишаються довше і часто змінюють місця проживання та роботи. З іншого боку, завдяки цьому пошуку ми стаємо більш динамічними і виходимо назовні. Завдяки відкритості та готовності до опіки ми все краще і краще знаємо, як українцям живеться у Польщі, як вони розуміють свою релігійну ідентичність, до якого церковного обряду та духовної традиції належать та як вони культивують свою національну ідентичність. Завдяки цьому ми можемо надати їм кращу душпастирську опіку. Хоча ми стикаємося з великими душпастирськими викликами», — підкреслив Блаженніший Святослав.

І згодом додав: «З іншого боку, українці мають здатність порівняно швидко інтегруватись у країні, в якій вони живуть, і хочуть повноцінно брати участь у її житті на кожному рівні. Зазвичай мігранти в західних країнах, як правило, замикаються у гетто, не інтегруються, формують свій паралельний мікросвіт і вимагають захисту держави. Українці намагаються повноцінно брати участь у суспільному житті і не вдаються до державної допомоги. Так виглядає в Польщі. Вони хочуть гідно заробляти і справедливого ставлення. Таким чином вони сприяють добробуту країни, в якій живуть».