Блаженніший Святослав у Римі: «Нас не розуміють, чому ми боремося, але зрозуміють, коли переможемо»

Проповідник розповів, що сьогодні [у 22-гу неділю після Зіслання Святого Духа за григоріанським календарем. – Ред.] Господь Бог до нас промовив через слово Божественного Євангелія, у якому ми почули притчу про багача і Лазаря. Лука нам описує багача, який все має, бенкетує щодня, нічого йому не треба, живе на землі, як у раю. А перед його воротами лежить бідний, зранений, умираючий з голоду Лазар, який простягає руку. На його порозі є пекло, людина, яка вже на землі живе, як у пеклі…

Постає питання, де є Бог?! Це питання завжди мучить, пече кожного українця, який сьогодні шукає сенсу у найбільш безумній дійсності, якою є війна.

«Це питання, — сказав Глава Церкви, — поставила одна маленька дівчинка своїй мамі в Маріуполі: мамо, а де є Бог, коли на нас падає бомба? Мамо, де є Бог? Це питання кожен ставить собі, коли бачить тих, які постраждали від цієї війни, тих, у кого ворог забрав усе, тих, у кого на очах згоріла його хата, а в тій хаті — все попереднє життя. Де є Бог, коли ти дивишся на масові поховання молодих жінок і дітей зі зв’язаними руками. Питаєш: Боже, де Ти є?».

І сьогодні, вів далі архиєрей, нам Бог у притчі про багача і Лазаря відповідає: Я є там, де ніхто не сподівався Мене побачити. Я є у тих, кого сьогодні хочуть вбити і заперечити право на існування.

«Тому ми сьогодні можемо сказати: Бог є у тілі українського народу, який, як той Лазар, простягає руку світові, часом просить тієї крихти гуманітарної допомоги чи інших речей. Того народу, якому Бог дав право на існування і життя. І того права ніхто не може від нас забрати. Бога ранять кожного разу, коли обстріли падають на голови киян, мешканців Запоріжжя, Харкова, Миколаєва, Херсону. Його рани можна побачити у поранених наших військових», — сказав Блаженніший Святослав.

Які ті рани є — якби ми тільки могли собі уявити! «Тому Богові не хочуть дати і крихти своєї уваги, коли закривають перед нами свої серця та уми ті, які сьогодні думають, що вершать долі цілого світу. Того Бога знову і знову вбивають, розстрілюють, катують, публічно страчують…» — зауважив проповідник.

 

 

І коли ми, наголосив Глава Церкви, сьогодні хочемо запитати себе, у чому є наша сила, сила стійкості, непереможності України, яка дивує цілий світ, Ель-Адзар — Бог помагає своєму Лазарю. Навіть більше, Господь відкриває перед нами, українцями, перспективи нашого з вами життя і буття як Божого народу далеко поза межами тільки смерті.

«Тому ми смерті не боїмося. Бо Христос її переміг!» — наголосив Патріарх.

«Не переживаймо, — закликав Предстоятель, — коли хтось не розуміє змісту нашого болю, страждання, бо тих, хто страждає, ніколи не розуміють. Не знемагаймо! Але кожного разу, коли потрапляєте в тяжкі обставини життя, питайте себе, де є Бог у тих обставинах? І побачите, що Бог є набагато ближче, ніж ви думаєте. І навіть тоді, коли на вашому тілі носитимете рани — рани України, рани нашого народу, з апостолом Павлом можемо сказати: „Нехай ніхто мені не докучає, бо я ношу на моєму тілі рани самого Господа і Спасителя Ісуса Христа“».