Блаженний Джованні Ск’яво: приклад місіонерського динамізму

У суботу 28 жовтня 2017 р. в бразилійському місті Кашіас-до-Сул, на південному сході країни, відбулася беатифікація італійського священика Джованні Ск’яво, що належав до Згромадження Святого Йосифа.

Джованні Ск’яво народився в північноіталійському місті Сант’Урбано 8 липня 1903 року. Він був першим з дев’яти дітей, його батько був шевцем, а мати – домогосподаркою. Батьки навчали своїх дітей любити й шанувати один одного та співчувати бідним. Джованні виріс в атмосфері сімейної теплоти й простоти, багатій на загальнолюдські та християнські цінності.

Батьки Джованні були прикладом постійної участі у Святій Месі та набоженства до Пречистої Діви Марії. Пізніше він розповідав, що він відчув покликання до священства саме перед образом Матері Божої. Після закінчення семінарії Згромадження Святого Йосифа, заснованого святим Леонардо Муріандо наприкінці ХIX сторіччя, Джованні Ск’яво вступив до їхнього новіціату. В 1919 році він склав перші обіти, а 1927 року отримав ієрейські свячення. Після чотирьох років душпастирської праці в Італії, його призначили на місійну працю до Бразилії. Там він трудився в різних громадах, допомагав у створенні семінарії свого Згромадження, заснував «Дитячий притулок святого Йосифа» для дітей вулиці у місті Кашіас-до-Сул, був призначений учителем новиків. У 1946 році його обрали Генеральним настоятелем провінції Згромадження Св. Йосифа у Бразилії. Від 1954 року отець Джованні був духовним провідником та адміністратором жіночої гілки Згромадження Святого Йосифа в Бразилії.

Отець Джованні Ск’яво помер 1967 року після важкої хвороби. Дієцезальний етап беатифікаційного процесу отця Джованні розпочався 2001 року.

Кардинал Анджело Амато, Префект Конгрегації у справах святих, який очолив урочисту Святу Месу, зазначив, що новопроголошений блаженний повністю почувався бразилійцем, бо все своє священиче й душпастирське життя провів у Бразилії, де знайшов плідний ґрунт, на якому міг у геройський спосіб втілювати Євангеліє.

«Його світла постать, – зазначив кардинал, – позначалася прагненням до святості та душпастирським динамізмом. Ще при житті люди вважали отця Джованні святим через його доброту, смирення, ввічливість, добрі приклади та євангельське життя».

Кардинал Анджело Амато наголосив, що служіння Святої Меси було для нього джерелом і найвищим моментом, з якого він черпав натхнення для того, щоб чинити добро. Згідно із свідченням однієї черниці, основою духовного життя отця Джованні була любов до Бога та довіра до Божого Провидіння. Він завжди жив у присутності Бога та часто повторював слова молитви: «Ісусе, лагідний і смиренний серцем, вчини наше серце подібним до Твого серця».

На завершення Префект Конгрегації у справах святих зазначив, що отець Джованні Ск’яво був динамічним і творчим душпастирем: йому завдячують розвиток місійних установ Згромадження Св. Йосифа в Бразилії, формацію перших місцевих співбратів, офіційне визнання шкіл. Він невтомно допомагав бразилійським сестрам Згромадження Св. Йосифа, які незабаром досягли значного розвитку як з погляду богопосвяченого життя, так і в сфері шкільництва та харитативної діяльності. Він був ревним і працьовитим місіонером, що повністю покладався на Боже Провидіння.