Бог не спостерігає збоку, але входить в нашу історію, щоб спасати

Хоч в нашому житті присутні слабкість та гріхи, це не повинно ставати причиною відчаю, адже Бог більший від наших обмежень, від нашої слабкості, гріхів та невірності. На цьому наголосив Папа Франциск перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 11 березня 2018 р., зазначаючи, що віра дає нам «велику та справжню надію на Бога Отця, багатого милосердям».

«Бо так Бог полюбив світ, що дав свого Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне», – ці Христові слова, сказані під час діалогу з Никодимом, підсумовують, як зауважив Святіший Отець, «тему, що перебуває в центрі християнського звіщення», тобто, «навіть і тоді, коли ситуація здається безнадійною, Бог втручається, пропонуючи людині спасіння та радість». Він не спостерігає збоку, але «входить в історію людства, вмішується в наше життя, щоб оживити його Своєю благодаттю та спасти».

«Ми покликані прислухатися до цього звіщення, відкидаючи спокусу почуватися в безпеці самі по собі, прагнення применшити роль Бога, претендуючи на абсолютну свободу від Нього та Його слова. Коли віднаходимо мужність визнати те, чим ми є, а для цього потрібна мужність, то побачимо, що ми є людьми, покликаними рахуватися з власною слабкістю та обмеженнями», – сказав Папа, додаючи:

«Може трапитися, що нас опанує тривога, неспокій щодо завтрашнього дня, страх перед обличчям хвороби чи смерті. І це пояснює, чому чимало людей, шукаючи вихід, звертають, іноді, на небезпечні манівці, як, наприклад, тунелі наркотиків чи забобон, або ж руйнівних магічних ритуалів».

У цьому контексті Святіший Отець наголосив, що пізнавати свої обмеження та слабкості корисно, але «не для того, щоби впадати у відчай», але щоб «жертвувати їх Господеві». Він же «допомагає нам, виводячи на шлях зцілення», ведучи нас «за руку» й ніколи не залишаючи на самоті.

«Ми маємо справжню та велику надію на Бога Отця, багатого милосердям, Який дарував нам Свого Сина, щоб спасти нас, і в цьому – наша радість», – сказав Папа, визнаючи, що не бракує також і смутку. «Але коли ми є справжніми християнами, – додав він, – то є ота надія, маленька радість, яка зростає та дає почуття впевненості. Ми не повинні знеохочуватися, коли бачимо свої обмеження, гріхи та слабкість. Бо там присутній Бог: Ісус вийшов на хрест, щоб нас зцілити».

Саме такою, як зауважив далі Святіший Отець, є Божа любов. І це спонукає нас дивитися на розп’яття, повторюючи: «Бог мене любить». І хоч існують наші слабкості і гріхи, «Бог є більшим від них». «Нехай же Марія, Мати милосердя, – побажав він, – вкладе у наші серця впевненість у тому, що Бог нас любить. Нехай буде близько до нас тоді, коли почуваємося самотніми, коли приходить спокуса здатися перед обличчям життєвих труднощів. Нехай передасть нам почуття Свого Сина Ісуса, аби наш великопосний шлях став досвідом прощення, гостинності та любові».

Вітаючи після проказування молитви присутні на площі Святого Петра у Ватикані групи прочан, Папа привітав, зокрема, студентів з різних частин світу, що зібралися на перший ватиканський гакатон, організований Секретаріатом Святого Престолу з питань комунікацій. «Дорога молоде, – сказав він, – це прекрасно віддавати інтелект, яким Бог нас обдарував, на служіння істині та найбільш потребуючим».