«Богородиця є не богинею, а найближчою до Христа особою…» – о. Василь Рудейко

14 жовтня за новим стилем Східна Церква святкує свято Покрови Пресвятої Богородиці. В Україні це свято набуло загальнонаціонального змісту. Відомо, що воно було встановлено у Візантії на честь визволення Константинополя від загарбників.

Про історію встановлення цього свята і про те, чому культ Покрови Пресвятої Бородиці набув такого поширення, розповідає о. Василь Рудейко, заступник голови Патріаршої літургійної комісії УГКЦ, священик храму Священномученика Климентія Шептицького у Львові.

Отче Василю, свято Покрови Пресвятої Богородиці, крім релігійного змісту, в Україні набуло ще й загальнонаціонального характеру. Існують різні версії передання щодо встановлення цього свята. Відомо, що у святого Андрія Юродивого було видіння Богородиці в той час, коли на Константинополь нападали чи то князь Аскольд, чи то мусульмани. Яке з цих передань є правдоподібним?

Свято Покрови варто розглядати у двох аспектах. Як і в більшості свят, існує легендарне тло, що свідчить про ранні історичні події. Свято Покрови Пресвятої Богородиці цікаве тим, що воно є першим святом, так би мовити, другорядних мощів. Ми знаємо, що тіло Пресвятої Богородиці було взяте до неба після її успіння. Проте залишилися її особисті речі, серед яких – риза, омофор і пояс. Ці реліквії зберігалися в Константинополі у двох церквах. Виникнення цього свята стосувалося визволення Константинополя від загарбників. Ми не знаємо напевне, що видіння було саме у святого Андрія Юродивого, на основі розповіді якого було встановлено свято. Одні дослідники датують цю подію V ст., інші -X ст.

Згадане видіння описують так. Під час моління, яке відбувалося тоді, коли Константинополю загрожувала небезпека, від головних дверей церкви Влахерни, у напрямку до вівтаря, підійшла Богородиця. Вона довго молилася і після цього зняла зі своєї голови покров (омофор – покриття для жінок античної культури) і простягнула його над містом. Таким чином місто було захищено, бо витримало ворожу навалу. Відтоді почали святкувати це богородичне свято. Правдоподібно, під час цього моління молилися кондак Романа Солодкопівця. Тому на більшості іконах Покрови Богородиці зображають ще й Романа Солодкопівця, який возносить прохальну молитву до неї.

Отже, за переданням, святий Андрій Юродивий єдиний побачив у храмі Богородицю. Примітно, що всі люди повірили юродивому. Взагалі, факт юродивості у церкві привертає увагу…

Юродивість – цікавий феномен у християнській культурі, зокрема у візантійській. Зазвичай, юродивими називали тих людей, які задля слави Христової відмовлялися від слави світу. Перебуваючи у повній свідомості і маючи здоровий глузд, вони вдавали із себе нерозумних. Інколи вони говорили дивні речі. Проте до таких святих ставилися з великою побожністю. Ці юродства виникали зазвичай в імперських Церквах, наприклад, у Російській чи в Грецькій Церкві, де імператор відігравав важливу роль і був дуже жорстоким. Ніхто з людей не наважувався його звинуватити в гріхах. Однак на це мали право тільки юродиві. Вони вказували на той чи інший вчинок володаря. Це було немовби відродження пророчого стану в новозавітній християнській Церкві. Те, що Андрію Юродивому повірили під час його видіння, не є чимось незвичайним: юродивим люди довіряли.

А що відомо про встановлення цього свята на українських землях?

Наше християнство було впроваджене значною мірою під впливом монашества. Києво-Печерська лавра перейняла монашество студитів із Константинополя, які завжди перебували під покровою Богородиці. Як відомо, монастирське життя тяжіє до богородичного культу. Тому немає нічого дивного, що цей культ поширився і на слов’янські землі. Серед українців це дуже шановане свято, на відміну від греків, які не дуже його почитають. У нас воно досить швидко прижилося, можливо, ще в княжі часи, але в часи козаччини точно вже було. Тоді ж Покрова стає святом війська. Крім того, за часів існування УПА це було особливим святом. Під цим знаменням наші вояки боролися за свободу України.

Покрова вважається покровителькою козацтва. Відомо, що козаки цього дня навіть обирали собі отамана. На її честь вони зводили храми. Що ще відомо про вшанування козацтвом Покрови?

У той час зводили багато храмів на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Цікаво, що це свято на «народному» рівні більше шановане, аніж на літургійному. І воно не належить до переліку 12 найбільших церковних свят. Тому свято немає передсвяття і посвяття. Натомість народні звичаї цього дня дуже поширені. Достатньо згадати різноманітні весільні обряди. У часи козаччини це мало вагому підставу, бо потрібно було захищати військо та країну і мати із собою охорону. Тому темою заступництва просякнута літургійна служба цього дня.

Побутує думка, що марійський культ є наслідком впливу на Заході України поляків-католиків…

Візантійська Церква, як і Римо-Католицька Церква, має велику набожність до Пресвятої Богородиці, яка пов’язана із спасительними діями її Сина – Ісуса Христа. Крім того, великий вплив на те, що поряд із Христом, основним нашим заступником і посередником між Богом і людьми, стала Його Мати, мали христологічні дискусії, які відбувалися в IV−V ст. Це дало поштовх до розвитку марійського культу і особливого ставлення до Богородиці. Хоча, звертаючись до Богородиці чи святих, завжди треба пам’ятати, що головними нашими заступниками є сам Ісус Христос і Святий Дух.

Це свято не належить до 12 найбільших церковних свят літургійного року. А які ж відбуваються богослужіння цього дня?

Свято Покрови Пресвятої Богородиці відповідає великим святам святих, як Апостолів Петра і Павла, Святого Миколая і т.п. Напередодні цього дня служать Велику вечірню з литією. А в навечір’я свята є Утреня з читанням Євангелія і полієлеєм. У сам день свята відбувається Літургія.

Іконографія Покрови Пресвятої Богородиці варта уваги. Існує велике розмаїття зображення цього свята. Є «козацька» ікона, а є просто зображення Богородиці з омофором…Чому ж іконографія цього свята така різноманітна?

Багато монастирів, військових угрупувань чи просто святих вибирали цю ікону за свою домашню чи основну. На класичній іконі Покрови Пресвятої Богородиці зображена Богородиця як головна постать, яка простирає свій омофор над містом, Церква, що молиться, Роман Солодкопівець, котрий співає кондак, і майже завжди − святий Андрій Юродивий зі своїм учнем, який вказує на своє видіння.

Якщо говорити про так звані ктиторські ікони, то там можна побачити різні зображення: якусь родину, що прибігає під покров Богородиці, і навіть Україну чи монастир, який під покровом Пресвятої Богородиці.

Ми знаємо, що немає більшого посередника між Богом і людиною від Ісуса Христа. Чому ж тоді люди просять заступництва в Богородиці?

Суть заступництва Богородиці полягає в тому, що вона просить Христа в невідповідний момент. І навіть тоді Христос її слухає. Ми звертаємося до Богородиці, бо наперед вже знаємо її відповідь. Вона сама не вирішує наших проблем і питань. Богородиця є не богинею, а найближчою до Христа особою, яка завжди нам говорить одне і те саме: «Усе, що Він вам скаже, – зробіть!».

Розмовляла Руслана Ткаченко

Джерело: http://news.ugcc.org.ua