Церква без границь – матір усіх. Послання Папи Франциска з нагоди Дня мігранта і біженця 2015

«На глобалізацію явища міграції слід відповісти глобалізацією милосердної любові», – це один із закликів, які знаходимо в посланні Папи Франциска з нагоди чергового Всесвітнього Дня мігранта і біженця, який Католицька Церква відзначатиме у неділю, 18 січня 2015 року. Його тема: «Церква без границь – матір усіх». Представлення документу відбулося у вівторок, 23 вересня 2014 р., у Ватиканському прес-центрі.

Наступник святого Петра розпочинає своє послання із ствердження, що Церква розкриває свої обійми, щоб обійняти всіх, а особливо мігрантів і біженців, які «намагаються залишити в минулому важкі умови життя та будь-якого роду небезпеки». Він наголошує, що Церква покликана поширювати у світі «культуру гостинності та солідарності», згідно з якою «нікого не можна вважати некорисним, непотрібним чи призначеним на те, щоб бути викинутим». З цього й випливає заклик відповісти на глобалізацію міграції «глобалізацією милосердя і співпраці, щоб, таким чином, вчинити гуманнішими умови, в яких перебувають мігранти».

З особливим відкиненням Папа викриває «ганебне й злочинне» явище торгівлі людьми, як також «всі форми насильства, визискування та примушення до рабства». Ці явища вимагають «рішучої та ефективнішої» боротьби, яка повинна черпати підтримку з «вселенської мережі співпраці, що ґрунтується на захисті й центрального місця кожної людської особи». У цьому контексті Глава Католицької Церкви закликає до поглиблення відповідної співпраці між державами й міжнародними організаціями.

Одночасно, Святіший Отець вказує на необхідність «посилити зусилля», спрямовані на те, щоб створити такі умови, які б зменшили причини, «що спонукають цілі народи залишати свої рідні землі з причини війн чи голоду».

Папа визнає, що мігрантські потоки нерідко «викликають недовіру та неприязнь, також і в церковних спільнотах», ще перед тим, як пізнаються життєві історії заторкнутих осіб. Але «підозри й пересуди суперечать біблійній заповіді з пошаною та солідарністю приймати потребуючого чужоземця». Сам Ісус, як читаємо у посланні, ототожнив Себе із чужинцями й вимагає від нас «доторкатися людської нужди й впроваджувати в життя заповідь любові».

«Сміливість віри, надії і любові, – підкреслює Наступник святого Петра, – дозволяє зменшувати відстані, які відділяють нас від людських трагедій». Ісус очікує також того, щоб Його розпізнавали у мігрантах, біженцях й переселенцях, «і також закликає нас ділитися ресурсами, іноді навіть відмовитися він чогось із нашого набутого добробуту».

Багатокультурний характер наших суспільств «заохочує Церкву брати на себе нові зобов’язання солідарності, спільності та євангелізації», – підсумовує Папа, наголошуючи, що просто терпимості не вистачить, Церква покликана «долати границі й сприяти переходові від наставлення захисту й страху» до наставлення, в основі якого «лежить культура зустрічі».