Церква може отримати перепочинок в боротьбі за права католиків на Заході

Здається, страхи ліволіберального загалу в США починаються збуватися – Дональд Трамп, обраний президент, продовжує висувати кандидатів у свою нову Адміністрацію і серед них доволі високий відсоток осіб, налаштованих на захист людського життя, тобто осіб з pro-life поглядами. Якщо така тенденція збережеться, то Адміністрація Дональда Трампа може стати чинником, який серйозно загальмує сповзання США у ліволіберальний тоталітаризм.

У цьому ж напрямку можна розглядати і заяви прем’єр-міністра Великої Британії Терези Мей на захист християнських цінностей і зріст популярності кандидата у президенти Франції Франсуа Фійона, практикуючого католика. Тобто Захід отримав шанс призупинити насування ліволіберальної диктатури, яка загрожує знищити західну цивілізацію цілковито, підірвавши саме її коріння.

Ці процеси можуть стати серйозним шансом «атлантичного» християнства від західного кордону РФ до США і від Льодовитого океану до Середземного моря. І найперше – для Католицької Церкви. Адже активності ліволіберальних кіл спрямовані на підрив цінностей, пов’язаних з ісповідуванням католицької віри. У першій шерензі, звичайно ж, питання свободи віросповідання та біоетики: аборти, ЛГБТ-проблематика, евтаназія. Спад політичного панування ліволібералів, у випадку продовження зростання консервативних настороїв на Заході, може стати моментом, який надасть Церкві необхідний перепочинок у відстоюванні права католиків залишатись католиками.

Проте не слід забувати, що сама Церква зі середини доволі сильно ослаблена ліволібералізмом частини єрархії. Тієї частини, яка виявляє схильність до компромісу із гендеризмом і, здається, що саме зараз педалює тему дискусії довкола Апостольського повчання Папи Франциска «Amoris Laetitia» до створення розколу в Католицькій Церкві.

Прохання чотирьох кардиналів до Папи Франциска, що він розв’язав вузли, які виникли в результаті різнорідного тлумачення «Amoris Laetitia», викликало цілий шквал образ, істерик і просто шахрайських перекручень з боку «церковних» ліволібералів. Тих, що розглядають запровадження Причастя для розведених, які перебувають у громадянському подружжі, як необхідний крок, переконуючи, що це не змінює Вчення Церкви.

Аргументація нападників на чотирьох кардиналів катастрофічно безглузда, що, як видно, усвідомлюють і самі аргументатори. І саме це провокує їх вдаватися до образ та істерики. Усе це виглядало б подібним до сварки дітей в пісочниці, якби не несло загрозливого масштабу. Судячи з написів в католицьких ЗМІ (як консервативних, так і ліберальних), контраверсія довкола «Amoris Laetitia» невпинно наближається до червоної лінії, після перейдення якої одній із сторін не залишиться місця у видимих рамках Католицької Церкви. Навіть якщо припустити, що цей конфлікт не породить розколу Церкви, поділи в Церкві після нього залишаться доволі глибокими.

Можливе мовчання Папи з цього приводу можна розцінювати як спробу не допустити, щоб ця дискусія дійшла мала такі наслідки. Слід зауважити, що Папі Франциску від моменту проголошення про його обрання ЗМІ безперестанку ліплять образ ліберала. Проте, судячи з його реальних дій і заяв, такий образ виглядає суттєвим викривленням реальності. Папа Франциск неодноразову засудив гендерну теорію, однозначно висловився проти абортів, а призначення ним єпископів та функціонерів скоріше виглядає як пошук балансу між прогресистами та ортодоксами. Тому й у цьому контексті його мовчання може бути черговим пошуком балансу.

Звісно, можна критично ставитись до таких спроб балансування, але тільки час покаже наскільки така церковна політика Вселенського Архиєрея, якому непомильність зарезервована тільки коли він ex cathedra навчає у справах віри і моралі, була виправданою.

Цілком можливо, що відсунення ліволібералів від важелів впливу на політичне життя західних суспільств матиме своїм наслідком і розворот церковної внутрішньої політики в сторону більшого наголошення ортодоксії. Бо хоча Папа Франциск і схильний до тем милих для лівих – як захист навколишнього середовища чи соціальна справедливість, однак, судячи з усього, він лібералом не є. А це відкриває можливість до корекції курсу Петрового корабля, яким він управляє.

о. Орест-Дмитро Вільчинський