Церкви мають відстояти захист і нерозголошення Таїнства Сповіді

У Верховній Раді України на засіданні Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності 26 грудня 2014 року депутати ухвалили рекомендацію Верховній Раді прийняти законопроект про капеланство в пенітенціарній системі у першому читанні. Законопроект №1154 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо регулювання діяльності капеланів в органах та установах, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України)” передбачає, що “адміністрація установ виконання покарань сприяє забезпеченню конфіденційності зустрічей засуджених з священнослужителями (капеланами)”. Щодо установ попереднього ув’язнення, також передбачено, що “адміністрація установи сприяє забезпеченню конфіденційності побачень”.

Вищезгаданий законопроект є значним кроком до забезпечення релігійної опіки в місцях несвободи. В служінні священика капелана центральним є Таїнство Сповіді. Воно частково користується привілеєм права (див. Додаток). Проте, в рамках нового законопроекту “конфідеційність” зовсім не означає нерозголошення. Питання нерозголошення таємниці Св. Сповіді залишається великою проблемою: зміст Сповіді може бути здобутий іншими діями, які мають бути заборонені законом. Матеріали (аудіозаписи й інше), добуті зі Сповіді можуть бути використані в суді або в оперативних цілях. Отже, має бути прийнятий закон, який прямо забороняє прослуховувати і використовувати в будь-яких цілях зміст Сповіді.

Додаток:

Ч. 5 ст. 3 Закону України від 23 квітня 1991 року «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачається, що «ніхто не має права вимагати від священнослужителів відомостей, одержаних ними при сповіді віруючих».

П. 2 ч. 5 ст. 65 КПК України священнослужителі не можуть бути допитані як свідки з приводу того, що їм довірено або «стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов’язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості».