Цей день в історії Католицької Церкви: хрестоносці відбили Лісабон у мусульман

25 жовтня 1147 року учасники Другого хрестового походу відбили в мусульман Лісабон. Наприкінці літа 1145 року Європу сколихнула страшна новина: правитель Мосула Імад ад-Дін Зенгі захопив місто Едеса й ліквідував Едеське графство – одну з чотирьох держав хрестоносців на Сході. Відповіддю на цю подію став заклик Папи Євгена ІІІ (1145–1153) до європейських володарів і лицарів знову вирушити на Схід боротися з «невірними». Уже на Різдво того самого року на нього відгукнувся король Франції Людовік VII (1137–1180), до якого трохи згодом приєднався німецький імператор Конрад ІІІ (1138–1152).

Під прапори двох монархів стікалися воїни з усієї Європи. 19 травня 1147 року з Дартмута відплив англо-норманський контингент Христового воїнства. Влітку військо висадилося на Піренейському півострові, щоб допомогти королю Альфонсові І Португальському звільнити його королівство від мусульманського панування. Об’єднані сили прибулих і місцевих хрестоносців взяли в облогу Лісабон.

За спогадами учасника тих подій Осборна, імовірніше за все клірика з Англії, бої за місто були запеклі: «Вилазки маврів відбувалися постійно. Обидві сторони зазнавали втрат, але їхні втрати були більші за наші». Той самий автор розповідає: «Поки ми стояли на варті під стінами, вони постійно глузували й ображали нас. Казали, що ми варті тисячі смертей… Вони дражнили нас, говорячи, скільки дітей народиться дома, поки ми відсутні… Весь час нападали на Святу Діву, Матір Господа нашого, говорячи про Неї лайливими словами. Це, звісно, розлючувало нас». Також Осборн згадував, що на очах у хрестоносців мусульманські воїни не раз оскверняли хрест.

23 жовтня хрестоносці зважилися на генеральний наступ, але його не відбулося – в останню мить мусульмани виступили з мирними ініціативами. Вони обіцяли покинути місто, сплативши викуп за своє життя. 25 жовтня армія хрестоносців увійшла в Лісабон урочистою процесією, на чолі якої були архієпископ із єпископами. Осборн писав: «Яка велика радість і які ріки благочестивих сліз, коли во славу Всевишнього і Пресвятої Діви Марії на вершині найвищої вежі встановили хрест! Архієпископ і єпископи разом із кліром і всіма присутніми радісно співали “Te Deum Laudamus” та “Asperges Me”».

Павло Зінченко, Католицький Медіа-Центр