„Charlie Hebdo” – гидота гидот.
Всіх мабуть шокували атаки в Парижі. На вулиці багатьох міст вийшли десятки тисяч людей з маніфестом проти вбивства людей в імя ісламу. А ЗМІ стверджують, що демонстранти захищають «свободу преси». Це добра мить щоб повернутися до дебат саме на тему необмеженої «свободи преси», якій протистояли великі папи.
Після замаху ісламістів на редакцію, що називала себе сатиричною в ЗМІ знову стало гучно про «свободу преси». Заголовки газет – також польськомовних – повідомляють навіть, що «ісламісти атакували свободу». Нічого подібного – ісламісти, дійсно, у властивий їм, брутальний і радикальний спосіб, атакували групу осіб, котрі вирішили здобути славу та гроші через ганебні зображення. Невже ображання будь-кого, це приклад свободи? Особливо у сьогоднішньому, до болі толерантному світі, в якому за уявну образу гомосексуаліста чи єврея можна вилетіти з доброго товариства, або й потрапити до в’язниці?
Ісламісти не атакували отже свободу, навіть у її сучасному, спотвореному і викривленому розумінні. Дивно, що лівацькі ЗМІ того не помічають. Зявилися однак також коментарі, що ісламські фанатики атакували Європу та її цінності. Це також брехня. Бо Європу не визначає те, що знаходилося на обкладинках „Charlie Hebdo”, хоча мусульмани, котрі прибули сюди недавно, можуть так розглядати Європу. Менше з тими карикатурами Магомета, які прославили терористи, але в тому часописі в най ганебніший спосіб, який можна лише уявити, ображалися католицькі святощі. Гидотні рисунки показували між іншим зображення Пресвяої Трійці в сексуальному трикутнику, і вже зовсім ганебними, що й не описати є зображення, де були представлені Матір Божа, новонароджений Ісус, святі, і папи. Чи це „європейські цінності”? Це відображення свободи?
Свобода преси не є ідеєю, яку слід сприймати без критично. Важко домагатися її обмеження в часи, коли католицькі ЗМІ діють майже в катакомбах, і щоразу їм під ноги кидають перешкоди. З іншого боку ми самі знаємо, що свобода преси не є необмеженою. Тому на наших шпальтах не розміщуємо збочених фотографій чи рисунків, не кажучи вже про щоденне самообмеження у вживанні слів, що використовуються в наших текстах.
Після замаху в Парижі папа Франциск сказав: „Вбивче насилля завжди ображає і його ніколи не можна виправдати”. Важко тут не погодитися зі Святішим Отцем. Але покликаючись на слова пап, слід також пам’ятати про великих попередників Франциска. Вже Пій IX засудив необмежену свободу преси у своєму Syllabus.
У Mirari vos папи Григорія XVI читаємо, що свобода преси це „найбільш смертельна зі свобод”. За словами того великого папи необмежена свобода преси „це огидна свобода, якій завжди бракує гидоти, і яку деякі люди сміють жадати з таким запалом та затятістю і всюди поширювати. Ми тремтимо, Достойні Брати, бачачи якими ганебними доктринами, або радше якими величезними оманами нас заливає; оманами, що поширюються так далеко і у всі сторони, великою кількістю книг, брошур та інших часописів, малих обсягом та великих у збоченні, звідки походить пошесть, що охоплює лик землі і є причиною наших сліз ”.
Григорій XVI пояснював, що не можна виправдовувати свободи на блюзнірство нічим, навіть тим, що в рамках тієї свободи можна публікувати спростування тих блюзнірств. Людей котрі так вважають, він називав «зухвалими».
Якби існувала держава, яку можуть сприйняти католики, вона повинна обмежувати свободу преси. Про це пригадав також папа Лев XIII, коли писав, що „обов’язком держави є справедливе обмеження свободи преси”, відповідно до вимог правди. „Збочення розгнузданого розуму, котрі, для несвідомого натовпу, легко стають справжнім утиском, повинні каратися з усією суворістю закону, не менше ніж кримінальні замахи проти слабких. Ті репресії є більш необхідними проти викрутасів стилістики і витонченості діалектики, особливо коли вони вдовольняють пристрасті, і важко заперечити, що більшість населення ніяк, або не без великих труднощів не може бути пильною. Дайте кожному необмежену свободу говорити та писати, і не залишиться нічого святого та недоторканного, вони нічого не щадитимуть, навіть базові істини, ті великі натуральні принципи, котрі мають вважатися благородним, спільним спадкоємством всього людства. В такий спосіб правду крок за кроком атакує темрява, і часто практикується встановлення та сповідування найшкідливіших і різноманітних оман ” – писав великий папа.
В найближчий час триватиме жвава дискусія про іслам та свободу преси. Іслам залишмо сповідникам Магомета. Але ми не можемо дозволити, щоб мирськими мучениками тієї іншої справи стали блюзніри, котрі в найгидотніший спосіб ображають Ісуса Христа.
Кристіан Кратюк
About The Author
