Чи варто говорити з дітьми про секс?

Розмова „про це“ — досить серйозний виклик для батьків. Бо окрім ніяковіння викликає ще й невпевненість: як правильно пояснити, як не наговорити зайвого і не нашкодити. Про особливості цієї пікантної теми розмірковував отець Дмитро Романко нещодавно в передачі „Вечірні діалоги з душпастирем“ на Живому радіо „Воскресіння“

— Зараз такий час, що будь-яку інформацію можна знайти одним кліком мишки. І наші діти чують це слово навіть раніше, аніж ми собі думаємо. Тому варто про це говорити. І якомога раніше, не чекаючи підліткового віку.

Серед греко-католицькою молоді, віком доподружнього життя, складається така ситуація, що 93-94% станом готування до подружжя вже мали статеві стосунки. Ще більше відсотків толерують контрацепцію. Понад 60% молоді позитивно ставиться до дошлюбного співжиття.

Власне це — результат того, що більшість молоді інформацію про подружнє життя, статеві стосунки, народження дітей, отримують найперше не від своїх батьків, не від Церкви, а з інтернету, статей, популярних фільмів, у яких, м’яко кажучи, не надто переймаються питаннями — а, що буде далі, якщо молодь почне практикувати ці рекомендації.

Одне з джерел такої інформації може бути школа. Та відомо, що далеко не все, що є в шкільних підручниках відповідає християнським засадам. Тому не варто всі сподівання покладати на школу.

Коли дитина статево дозріває, в неї виникає багато запитань. Якщо вона не знаходить у своїх батьків належної уваги щодо цього, трепетного і делікатного підходу, то часто від цього стає зраненою і змушена шукати відповіді деінде.

Чому батьки не задовольняють потребу дітей отримати інформацію про близькі стосунки? Для цього є дві причини. Передовсім, багато з нас переконані, що не є експертами в цих питаннях і хтось кращий знавець, тож може про це розповісти. Друга причина, нам соромно про це говорити.

Та зведення розмови тільки про секс не задовільнить потреби дитини щодо знань про сімейні стосунки. Важливо те, що дитина бачить поміж батьками, як батько пам’ятає про дати і кожен погляд своє дружини приймає, як справжній скарб. Це все є елементами виховання до подружнього життя. Тому лише секс, як момент єднання, не віддзеркалює те, чим є подружжя.

Секс — це кількахвилинна фізична близькість. А подружнє єднання — це все життя, кожне слово, кожен знак уваги, кожна присвячена хвилина. Отже не зводьмо розмову з дітьми лише до фізіології.

Від нас діти вчаться, як треба дбати про кохану людину. Якщо це сім’я, де не завжди панує злагода, де більше владарює ненависть чи бракує уваги, вона в нас вчиться, що сімейне життя є чимось незрозумілим, бо є багато образ, сварок, принижень. Тож не так важливо, що ми скажемо, як те, що діти бачитимуть щодня у ставленні між батьками.

Основна причина, чому молоді люди наважуються на крок дошлюбних статевих стосунків — брак уваги батьків. Фізична відсутність батьків, коли вона заробітках кордоном, чи затримуються довго на роботі або вважають, що мають важливіші справи від дітей; чи їх психологічна відсутність, коли проводять достатньо часу, але не переймаються тим, що дитина відчуває. Можливо, через зранення своїми батьками, коли людина й не розуміє, що дитина потребує розуміння, уваги, піклування. Дуже часто такі діти не отримавши цього, залишаються на одинці з труднощами, тому легко потрапляють в ілюзію стосунків.

Якщо ми в подружньому житті допускаємося будь-якої контрацепції, то це означає, що ми й самі не знаємо , для чого ці стосунки. То й нема нічого дивного, що ми соромимося цього. Бо для нас поява дитини стає небажаною, а подружнє єднання наповнене страхом і невпевненістю найперше ми маємо самі цінувати ці стосунки.

Звести розмову лише до того, що це може спричинити різні хвороби, небажану вагітність і заохочувати до контрацепції — це найгірше, що можемо зробити, як батьки. Доведено не одним дослідженням, що саме розповіді про безпечний секс, використання контрацепції найчастіше і є причиною до експериментів. Молода людина, яка переконана, що завдяки тим засобам не станеться інфікування чи зачаття дитини, експериментує. А відомо, що насправді ці засоби не захищають на сто відсотків, тож трапляються небажані підліткові вагітності і як результат — аборти. А це травма на ціле життя, яку важко подолати.

Тож, якщо зводимо розмови лише до сексу чи до застосування контрацепції, то будьмо певними, що дитина матиме серйозні проблеми з усвідомленням цінності сімейного життя, близьких стосунків, власне через те, що не зможе поєднати поняття сім’я, секс, кохання. Для неї вони не будуть складатися в один пазл. І це для дитини буде трагедією. Тому найближчі люди повинні закласти найміцнішу віру в цінність стосунків, усвідомлення головних принципів будівництва міцної сім’ї та вміння дбати про те, щоб інтимність була благословенна Богом.

Підготувала Наталія ПАВЛИШИН